Борис Тенета

Борис Тенета (справжнє ім'я — Борис Йосафович Гурій) — український поет і прозаїк, один із представників літературного покоління Розстріляного відродження.

Народився 8 квітня 1903 року в селищі Покровському Катеринославської губернії (нині — Дніпровська область) у родині священника. У ранньому підлітковому віці Борис залишився сиротою й переїхав до Катеринослава, де навчався в інституті народної освіти та почав свій літературний шлях. На початку 1920-х років долучився до Катеринославської філії спілки селянських письменників «Плуг».

Свої перші твори — збірку віршів «Чорний пар» і п'єсу «Казка» — він опублікував ще в юності. Згодом переїхав до Києва, де став членом літературного об'єднання «Ланка»-МАРС і активно друкувався у таких часописах, як «Глобус», «Зоря», «Життя й революція», «Нова Громада», «Червоний шлях» та інших. Його прозові твори, серед яких «Гармонія і свинушник», «Десята секунда», «Будні», «П’яниці», «В бою», а також «Листи з Криму», вирізняються глибоким психологізмом, увагою до душевних переживань героїв та тонкою іронією.

Тенета був не лише літератором, а й романтиком у житті: захоплювався спортом, полюванням, мріяв про подорожі, зокрема на Таїті, і навіть планував перетворити Труханів острів на київську Венецію. Доньку назвав Таїта. У 1930-х роках, попри складні обставини, активно працював над прозою, зокрема над великим романом про завоювання іспанцями колоній, який не встиг завершити. Після переїзду до Харкова, а згодом — до Одеси й Абхазії, намагався уникнути арешту.

Став жертвою сталінського терору. Наприкінці січня 1935 року його заарештувала група НКВС СРСР за сфабрикованою справою. За офіційною версією, 6 лютого у в'язниці Борис Тенета покінчив життя самогубством.