Анатолій Дністровий

Анатолій Дністровий (справжнє ім'я: Анатолій Астаф'єв) — український есеїст, прозаїк, поет, художник. Син поета і літературознавця, професора, доктора філологічних наук Олександра Астаф'єва. Засновник і учасник літературної групи «Друзі Еліота» (1993–1996). Член Асоціації українських письменників.

Народився 30 липня 1974 року в дуже богемній тернопільській сім’ї, де спілкування з поетами, музикантами й художниками було буденною справою. В ранньому дитинстві під час театральних постановок часто куняв у перших рядах Тернопільського драмтеатру.

У підлітковому віці, наприкінці 80-х, Дністровий навчався в одному з тернопільських ПТУ, досвід чого був використаний у написанні роману «Пацики», який став центральним у трилогії про проблемних тінейджерів із сімей люмпен-пролетаріату на зламі 80-90-х років.

Під час навчання в Ніжинському педагогічному університеті імені Миколи Гоголя взяв творчу обітницю — написати романи про всі міста, в яких мешкав, створити персональну «людську комедію» про українське суспільство доби Незалежності. Наразі автор вже змалював у своїх книгах міста Тернопіль, Ніжин та Київ.

2001 року Анатолій здобув ступінь кандидата філософських наук. У різні роки викладав в Національному аграрному університеті та Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка. Працював у Національному інституті стратегічних досліджень, в журналі «Український тиждень». З 2011 року – директор з піару видавництва «Грані-Т».

Анатолій Дністровий працює на межі контркультури та міської прози з виразною соціальною та психологічною складовою. Останнім романам притаманна посилена есеїстичність. Дністровий став відомим широкому загалу читачів передусім своєю молодіжною трилогією – романи «Місто уповільненої дії» (2003), «Пацики» (2005), «Тибет на восьмому поверсі» (2005, видавнича назва – «Патетичний блуд»). Не меншої популярності набув його роман «Дрозофіла над томом Канта» (2010).

Іншими складовими творчості є поетичний доробок (збірка «Покинуті міста», 2004) і чималий корпус есеїстики, ключовими лініями якої переважно є літературознавство і філософія творчості (книги «Автономія Орфея», «Письмо з околиці»), політико-філософські розвідки про ліберальну демократію (книга «Злами й консенсус»), націоналізм та соціологію глобалізації.

Після повномасштабного вторгнення Анатолій долучився до Сил оборони України. Дністровий жартує, що існує вагомий спосіб помолодшати – на схилі літ вперше потрапити в армію і стати молодшим лейтенантом. Отримав почесний знак «За збережене життя» від Головнокомандувача Валерія Залужного.