Альфред Вайтгед

Альфред Норт Вайтгед — британський математик, логік, філософ та педагог.

Народився 15 лютого 1861 року в Рамсгіті, Кент, Велика Британія. Його родина мала глибокі освітні та релігійні корені: батько був англіканським вікарієм і вчителем, дід заснував школу, брат став єпископом, а племінник — математиком. Початкову освіту Альфред здобув у Шерборнській школі, а згодом вступив до Триніті-коледжу Кембриджського університету, де зосередився на математиці. У 1884 році його прийняли до викладацького складу, а дисертація була присвячена максвеллівській теорії електрики та магнетизму.

У 1891 році Вайтгед одружився з ревною католичкою-ірландкою, чия релігійність вплинула на його інтерес до метафізики та богослов’я. У цей період він почав працювати над «Курсом універсальної алгебри», який завершився двотомною працею. Знайомство з Бертраном Расселом стало визначальним: разом вони вирушили на філософський конгрес у Парижі, де їх захопили ідеї Джузеппе Пеано. Це надихнуло на створення «Principia Mathematica» — тритомної праці, що стала основою логіцизму та теорії типів, і мала на меті охопити логічною схемою весь зміст математичного знання.

Після завершення роботи над «Principia Mathematica» Вайтгед переїхав до Лондона, де опублікував «Вступ в математику» та почав викладати в коледжі при Лондонському університеті. У 1914 році він отримав кафедру професора прикладної математики. Як президент Асоціації математиків, Вайтгед виступив з критикою освітньої системи, наголошуючи на важливості саморозвитку учня та гармонії між свободою і дисципліною. Його гуманітарні виступи зробили його відомим у академічних колах.

У роки Першої світової війни Вайтгед звернувся до філософських основ фізики, розробивши альтернативну теорію відносності, яка, попри свою складність, не здобула підтримки серед фізиків. Його метафізичні пошуки привели до трактату «Поняття природи» (1920), де він вперше описав мінливість буття та поняття події. Вплив платонізму та бергсоніанства викликав критику з боку колег, зокрема Расселла.

У 1924 році Вайтгед прийняв запрошення Гарвардського університету на кафедру філософії. Його лекції «Наука та сучасний світ» критикували науковий матеріалізм, а метафізична концепція «Філософії організму» знайшла втілення в праці «Процес та реальність» (1929). У ній він представив картину всесвіту як процесу становлення сутностей, що черпають можливості від предвічного Бога. Вайтгед відкидав догматизм і вважав своє вчення лише наближенням до розуміння складності буття.

Останньою великою працею стала книга «Пригоди ідей» (1933), де він досліджував єдність сутності в антагоністичних ідеях. Хоча у нього не залишилося прямих учнів, його філософія започаткувала напрямок «процес-філософії» в англо-американській думці, який розвивали Чарльз Гартсгорн, Джон Д. Вайлд та Пол Вейс. 

Альфред Норт Вайтгед помер 30 грудня 1947 року в Кембриджі, Массачусетс, США. Його тіло було кремовано, рукописи та листи спалено, похорон не проводився.