Зоя Казанжи: «Ми досі не можемо зрозуміти, що людина незалежна – це людина відкрита»
Без моральних і життєвих цінностей, каже Зоя Казанжи, «навіть патріот може бути падлюкою», бо немає основи, ґрунту, який підтримував би цей патріотизм. Основною цінністю для Зої є незалежність. Саме незалежність стала темою другого відкритого інтерв’ю головного редактора «Видавництва Старого Лева» Мар’яни Савки та консультанта з комунікацій при Кабінеті Міністрів України Зої Казанжи у рамках проекту «12 неймовірних жінок про цінності, які творять людину». У динамічну півторагодинну розмову вмістилось усе: говорили про те, хто більш залежний від стереотипів у сучасному суспільстві – жінки чи чоловіки, про те, чому українці не люблять посміхатися, про те, що любов – це важка праця і про те, чого сильним і незалежним дорослим варто повчитися у дошкільнят.
Усі наші життєві цінності родом з дитинства – вважає Зоя Казанжи. Початково нас як особистостей формують батьки і найближче оточення. «У мене дуже сильна мама - це перше, що сформувало мене, її сильний характер загартовував людей навколо. Друге, що вплинуло на формування мого внутрішнього світу – я не знала ходіння в шерензі й диктату, бо у радянський дитсадок мене віддали у п’ять років... Мама навчила мене на своєму прикладі робити вчинок і нести за нього відповідальність. Це одна з форм незалежності – розуміти, що кожного дня ти сам маєш прийняти рішення, і якщо воно буде хибне, то звинувачувати у цьому зможеш тільки себе».
Діти потенційно мудріші, більш здібні й прогресивніші, ніж їхні батьки, відтак і розуміння незалежності у них набирає нового значення – це не просто свобода думки, а й вміння встояти під тиском думки оточення.
«Я виросла на Півдні Одещини, мені пощастило опинитися в оточенні волелюбних, впевнених у собі жінок. У селі, де я народилася, з 16 депутатів сільради 12 жінок... Але ось маленький приклад: моя мама, коли втомлювалася, лягала подрімати в обідній час і наказувала негайно розбудити її, якщо прийде сусідка чи хтось із подруг, щоб ті погано про неї не подумали. На мою думку, незалежність несумісна з вічним озиранням на те, що подумають інші. Це твоє життя, збудоване на твоїх принципах, переконаннях, і тільки тобі вирішувати, яким воно має бути», - каже Зоя.
На думку письменниці, зараз ми сидимо у шпагаті – вже наче й не «совок», але і не Європа. За словами Зої, особливо це помітно у абсолютній відсутності європейської моделі поведінки: європейці посміхаються не тому, що лицеміри, а тому, що це – правило хорошого тону. «Я орендую квартиру у Києві на 21 поверсі. Коли заходжу в ліфт, посміхаюся і вітаюся з сусідами, на мене дивляться, як на божевільну. І це не лише Київ, бачили б ви погляди пасажирів маршрутки у Тернополі, коли я привіталася з водієм. В Одесі, коли я на зупинці запитала, де придбати квиток, мені відповіли: «Що, машина не завелась?»... У нас немає сталої моделі поведінки. Знайомий розповідав, що відрізнити українську жінку в аеропорту можна просто усміхнувшись їй – європейка посміхнеться у відповідь, а українка відвернеться. Ми досі не можемо зрозуміти, що людина незалежна – це людина відкрита».
Разом із незалежністю Зоя «зачепила» ще одну важливу цінність – відповідальність. І йдеться не лише про відповідальність перед самим собою, а й перед громадою. «Коли хтось говорить мені, що хоче змінити країну, я прошу його показати мені свій під’їзд», - лаконічно зауважує Зоя. А на останок бажає усім вдосконалюватися («Зараз я вчуся любити, для цього мені потрібно навчатися розуміти і приймати людей з іншою думкою, «не таких»... Це важка праця»), ще навчатися новому у дітей («У мого онука є кілька улюблених кольорів: трав’яний, салатовий, смарагдовий, м’ятний... Він навчив мене бути уважним до деталей»).
У четвер, 28 квітня, традиційно у «Копальні кави» відбудеться публічне інтерв`ю з наступною учасницею проекту - Іриною Снітинською. Цінність, про яку говоритимуть, - життя. Початок - о 18:00.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно