Життя на повну і погляд в очі смерті: «Сніги Кіліманджаро» Ернеста Гемінґвея — уже в продажу!
Збірка оповідань «Сніги Кіліманджаро» в перекладі Катерини Міхаліциної та художньому оформленні Антона Селлешія стала десятою книгою Ернеста Гемінґвея, яку видав Старий Лев.
У «Снігах Кіліманджаро» зібрано оповідання Ернеста Гемінґвея різних років. Лаконічно і сильно, як вміє лише він, Гемінґвей у цих творах пише про кохання і травми війни, про можливості і втрати, про життя на повну і погляд в очі смерті.
«Робота із збіркою Ернеста Гемінґвея "Сніги Кіліманджаро" тривала з грудня 2018 року, та мені здається, що результат вартий такої великої і непростої праці. Врешті, мабуть, неможливо працювати з такими творами і не "домішувати" до текстів та картин трохи своєї крові, — розповідає відповідальна редакторка Ольга Ренн. — Абсолютно всі оповідання, зібрані у цій книжці, є дуже сильними. Це справді вишуканий читацький досвід, глибокий, потужний. Тут є оповідання, що вважаються чи не найкращими у творчості Гемінґвея — це власне "Сніги Кіліманджаро" і "Коротке щасливе життя Френсіса Мекомбера".Я відчуваю особливу ніжність до оповідань про Ніка Адамса — улюбленого автобіографічного персонажа Гемінґвея (їх щоправда вміщено також і у інші збірки Гема, які видали у "Видавництві Старого Лева")."Сніги Кіліманджаро" — це чудова робота перекладачки Каті Міхаліциної, філігранна робота з текстами. А ілюстрації Антона Селлешія, впевнена, нікого не залишать байдужими, вони прекрасні до завмирання серця».
Коротка проза Ернеста Гемінґвея — це недомовленість, за якою часто ховається найважливіше. Буденність, яка розкриває героїв і оголює їх одне перед одним. Гем пише стисло і коротко, застосовуючи свій «принцип айсберга», та, щоб передати усі закладені у тексті сенси, перекладач повинен володіти особливою майстерністю.
«Оповідання Гемінґвея були моєю перекладацькою мрією, відколи до рук потрапила придбана на секонді книжка “Cat in the Rain” десь на початку двотисячних. І все ж робота над збіркою стала для мене неабияким викликом: змінилися читацькі й перекладацькі смаки, налаштувалася феміністична й екологічна оптика, крізь яку сцени, скажімо, африканського полювання й жіночі характери сприймалися геть по-іншому, — розповідає про роботу над перекладом Катерина Міхаліцина. — Довелося добряче попрацювати, шукаючи "точки дотику" з автором та оповіданнями, шукаючи для них відповідну мову та інтонацію. Тим паче, що я не перша, хто брався їх перекладати.Однією з таких точок стала війна, яка триває в одному з нами часі й просторі. А ще, як не дивно, втома — про неї Гемінґвей говорить дуже співзвучно до моїх внутрішніх налаштувань і тенденцій, які бачу в поближній до себе соціальній бульбашці.Тож я вдячна кураторці проекту Олі Ренн за можливість пережити цю книжку. А Антонові Селлешію за фантастичне графічне оформлення, яке, без сумніву, стане добрим емоційним провідником у її світ».
Художнє оформлення є важливою (і надзвичайно красивою!) складовою нового видання. Обкладинка книги та ілюстрації Антона Селлешія не лише відображають сюжети оповідань, а й переносять читача всередину самих героїв. Допомагають не просто співпереживати їм, а майже порівну розділити всі емоції та почуття, розмови і недомовленості, життя і те, що йому протилежне.
Ернест Гемінґвей — американський письменник, один із найвідоміших прозаїків у світі, лауреат Нобелівської премії з літератури. У «Видавництві Старого Лева» вийшли книги Гемінґвея «Фієста. І сонце сходить», «Старий і море», «Чоловіки без жінок та інші оповідання», «По кому подзвін», «Прощавай, зброє», «Переможцю не дістається нічого»,«Мати і не мати», «Острови поміж течій», «Свято, яке завжди з тобою».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно