У «Видавництві Старого Лева» вийшла друком книга фінської письменниці Марії Турчанінофф «Земля роду». Перекладений зі шведської Наталею Іваничук та одягнений в обкладинку Ірини Камєннової роман оповідає про чотири століття життя хутора Невабакка та багатьох поколінь його мешканців. 

Кожен клаптик землі, кожен урожай у розкиданому поміж пагорбів селі — відвойований у стихій і зароблений важкою працею. Місцеві мешканці врослі у цей край, невіддільно пов’язані з природою, їхнє щоденне життя сповнене забобонами і віруваннями.

Освіта і нові технології майже не змінюють звичного плину речей на хуторі. Вкорінені у цій місцині люди покоління за поколінням прагнуть опанувати дикою природою, черпають у ній силу і знаходять притулок. Де би не опинялися невабакці, їх завжди непереборно тягнутиме сюди, у центр їхнього всесвіту, бо ця земля роду — вічна.

«Це — родинна сага, історія родини, починаючи з сімнадцятого століття і до сьогодні. Я люблю саги. Це як вступити відразу в глибоку воду без мілководдя. Це як гра в пазли або розглядання світу в барвистий калейдоскоп: картинки змінюються з кожним новим розділом. А ще в мене було відчуття, ніби мене підхопила течія ріки, іноді стрімка, подекуди повільна, як широкі, низинні розливи. Неймовірне поєднання в перших розділах реального життя героїв з міфологічним світом, з мавками й болотяними духами. Це — земля роду, не одного, а всієї землі фінської. Це –сама Фінляндія у своїй розкішній іпостасі, — розповідає перекладачка книги Наталя Іваничук. — Як на мене, композиційний прийом не новий, але тут він дуже доречний, коли книжка починається з сучасності і сучасністю завершується. Така собі історична рамка».

Не збрешу, коли скажу, що всі постаті виписані з величезною любов’ю. Кожна людина, кожна ланка родини складається в одну картину роду людського. Це все дуже нагадує мені Україну, та й історичних паралелей чимало».

Марія Турчанінофф — фінська письменниця, яка творить шведською мовою та належить до найпомітніших сучасних авторів у жанрі фентезі й художньої прози.