Завдання письменника в Антарктиді
Прохасько Маркіян
02.08.2019
Навесні закінчилася мандрівка письменника й журналіста Маркіяна Прохаська до Антарктиди, історії про яку вже наступного року втіляться у книжку і вийдуть у «Видавництві Старого Лева». Чому Маркіян вирішив вирушити на найпівденніший материк світу, що прагнув там віднайти і що врешті його вразило – читайте в авторській колонці письменника.
***
Часом у мене питають: нащо їхати аж в Антарктиду, щоби написати книжку? Перед поїздкою, вже коли закрутилося приготування і відступати не було куди, теж думав: дійсно треба їхати? Чому не написати про Антарктиду звідси, з України, сівши собі у якомусь кабінеті?
До того ж у мережі є досить багато інтерв'ю з тими, хто там бував і працював. Але часто ці матеріали зачіпають досить схоже коло питань. Чому так? Бо, очевидно, схожі запитання. Зі свого досвіду розповідей про мандрівку теж можу підтвердити, що питають схоже. У принципі, це логічно, тому очікувано. А що ж іще питати?
Тут найцікавіше: журналіст не питає про інше, то герой інтерв'ю і не каже. Але у мене, наприклад, якби я не побував у Антарктиді, би і близько не виникла думка про те, що можна запитувати про багато важливих речей. Просто тому, що не здогадувався про їхнє існування. Таких тонких речей, які, на мою думку, і тчуть основну різницю між життям тут і там. Наприклад, чому б нам мали заздрити дослідники морських ссавців, коли ми випадково натрапили на 15 китів? Бо інколи можна годинами вистежувати цих тварин – і все марно. Тож важко уявити запитання: «Як часто можна побачити китів;це можна якось прорахувати чи залежить більше від удачі?».Таких дрібниць багато, і, гадаю, кожен, хто там побував, міг би щось таке розповісти, якби це було йому цікаво. Якби у нього запитали.
Крім того, думаю, науковці не мають перед собою завдання розповісти враження про Антарктиду. Розповідати – це завдання вже друге. Після науки. Переді мною ж було якраз це: збирати крихти вражень, з яких потім складеться цілісна палітра. Багато крихт.
Мене часто запитують, що я сподівався побачити в Антарктиді? Хто б при бажанні не міг зараз переглянути фото і відео звідти та знати, що там можна побачити? Я теж мав уявлення. Але не налаштовувався побачити «саме те» чи «саме таке». Знав, що там будуть айсберґи і пінгвіни, але не чекав, що вони повинні бути от саме такими. Не створював собі пасток очікування. Тож коли від стоянки пінгвінів ще за багато метрів віяло міцним духом курника, не розчаровувався, лиш здивувався. «Логічно», – подумав я. Зрештою, я десь вже чув, що у такому місці, говорячи по-простому, дуже смердить.
Дійсно, вразили речі, яких не сподівався побачити чи відчути. Однак, не менше вразили речі, які дуже сподівався побачити. Краєвиди Антарктиди можна оглядати донесхочу в інтернеті. А втім, вони від того не стають менш вражаючими наживо. Тут, перед екраном, ми задіюємо лише один сенсор – зір. Інколи на відео є ще звук. Але навіть це не передає всіх напівтонів і повної гами, усіх тонких звуків, масштабу й об'єму. Як коли сидиш у горах і слухаєш тишу. Адже вона теж звучить по-своєму. Та її не запишеш. Це для мене був розпач: безліч фотографій з поїздки я просто знищив через їхню безпорадну неспроможність передати того, що вони мали б продемонструвати.
Відтак, я хочу пробити пелену нашої неможливості тут, в Європі, побачити повноту Антарктиди, і застосувати сильніший засіб – людську уяву. Змальовуючи не лише побачене та почуте, а й запах, доторк, психологічний стан, кулінарні пережиття, холод, фізичний стан, розвиток стосунків, фізичні зусилля і спротив вітру, захват і буденність – проникнути за завісу неспроможності передати Антарктиду технічними засобами. Для цього я б хотів описати безліч дрібниць, які для серйозних науковців можуть видатися несерйозними, незмістовними, неважливими, другорядними і так далі. А от завдання письменника – якщо можна взагалі говорити про якісь завдання письменника – взяти на себе роль оповідача плеяди дрібничок, несподіванок, страхів, почуттів. Врешті виявляється, що це не менш цікаво, ніж інші фокуси літератури: цікаві факти, несподівані сюжети і додаткова вартість.
Фото – Євгенія Прекрасна.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно