Засніжена сімка: книжки-картинки для зимових сторітаймів
Красива, казкова та водночас холодна зима — пора, що ніби створена для затишних сімейних сторітаймів. Аби після короткого дня, для дорослих сповненого переважно роботою, а для дітей — захопливими іграми у сніжки, ковзанням на ковзанці, ліпленням сніговиків і створенням снігових янголів, вмоститися разом на дивані, закутатися ковдрою та сховатися у чарівному світі літератури. Щоби з головою пірнути у захопливі історії, перериваючи читання лише заради кількох ковточків смачного какао. І якщо з вибором какао я вам зарадити не зможу, то визначитись із книжками радо допоможу. Тож у цій добірці шукайте зимові книжки-картинки про дружбу, затишок і веселощі, які розважать, надихнуть і зігріють.
Міра Київська, Букмоль
Сніговий лев, Джим Хелмор, Річард Джонс, 3+
Якщо чарівні невидимі друзі існують — виходить — це комусь треба? Виходить — хтось хоче, щоби вони були? Виходить — хтось потребує їхньої підтримки та невидимої компанії? І книжка-картинка «Сніговий лев», яку створили Джим Хелмор і Річард Джонс, дає надзвичайно переконливі ствердні відповіді на всі ці запитання, адже один із двох її головних героїв — це фантастичний Сніговий лев, що стає найліпшим другом для маленької дівчинки Каро. Річ у тім, що Каро щойно переїхала разом із мамою у новий будинок на верхів’ї пагорба. Чому і через що вони переїхали? Яким було їхнє життя до переїзду? Чому вони вдвох? Шукати чи то пак вигадувати відповіді на ці запитання нам, читачам, доведеться (якщо захочеться) самостійно. Напевно ми знаємо лише одне — у новому велетенському будинку Каро почувається самотньо та незатишно. Принаймні доти, доки буквально зі стіни до неї сходить білий, наче сніг, лев. Сніговий лев, який стає не просто таємничим другом для Каро, але і її мудрим наставником — можливо, зовсім не випадково він апелює до одного з найвідоміших і найжиттєрадісніших персонажів буддійської міфології.
Разом із новим другом Каро грається у хованки, бігає, розважається і поступово з її обличчя зникають розгубленість і смуток. З дуже емоційних, настроєвих, яскравих і водночас ніжних ілюстрацій Річарда Джонса, що додають історії особливого шарму та динаміки, ми розуміємо, що Карі вже не так самотньо і навіть її будинок більше не видається таким порожнім і велетенським. Але це ще не щасливий фінал казочки, адже мудрий Лев чинить як справжній (хоч і невидимий) друг — він вирішує справді допомогти дівчинці та спонукає її знайти нових друзів, самостійно і за межами вже такого затишного будинку. І Карі, яку ми спершу бачимо дуже переляканою та невпевненою у собі дівчинкою, це вдається. Чому? Відповідь на це запитання занадто очевидна. Врешті-решт, на читачів таки очікує засніжений фінал, абсолютно щасливий, незважаючи на те, що Лев змушений розпрощатися з Карою. Авжеж, не назавжди. Але це вже не так важливо. Головне ж, що ось так просто, ненав’язливо та зворушливо автори не лише розповідають цікаву історію про зону комфорту, хоробрість і дружбу, але й пропонують вихід із цілком пересічної та знайомої багатьом родинам ситуації.
Елмер і сніг, Дейв Маккі, 2+
Хто такий Елмер і чому він став улюбленцем тисяч дітей в усьому світі, знають, здається усі. І ми у наших статтях вже не раз згадували цього особливого слоника, книжки про якого незмінно переконують і зовсім маленьких, і вже доросліших читачів і читачок у тому, що у будь-якій ситуації потрібно бути собою. Але у цій добірці говоримо про третю видану українською книжку із найзимовішою назвою, про картонку «Елмер і сніг». Напевно, найбільша радість цієї книжки з популярної серії про пригоди Елмера в тому, що у ній шанувальники картатого слона можуть побачити свого екзотичного в усіх сенсах слова кумира у дуже знайомому пейзажі — у снігу.
Як і решта написаних і намальованих Девідом Маккі історій із серії, ця розповідає про одну карколомну пригоду, до якої потрапляє усе стадо через бешкетника Елмеру. От тільки особливість саме цієї книжки-картинки у тому, що вона напрочуд добре годиться в ролі такої собі інструкції — універсальної інструкції для малечі та батьків із лікування від нудьги, порятунку від холоднечі та пошуку виходу із, здавалося б, безвихідної ситуації. Отже, сюжет книжки простенький. Стадо слонів змерзло та засумувало, але Елмер не зволікає із рішенням, що несподівано вражає доцільністю та практичністю — щоби зігрітися, він закликає друзів рухатися. Відтак, він веде їх стежками вгору — «туди, де вони ще нікуди не бували». Але вгорі на слонів і читачів чекає ще один сюрприз — сніг, лід і купа зимових розваг.
Проста, яскрава, динамічна та практична, ця картонна книжка-картинка — просто знахідка для зимових сторітаймів, адже після її прочитання так і хочеться вискочити на вулицю, поковзати на ковзанці, погратися в сніжки та зліпити сніговика снігослона.
Найбільший сніговик у світі, Гай Даніелс, Нік Клес, 3+
Коли вперше береш до рук «Найбільший сніговик у світі» — велику та симпатичну книжку з усміхненими героями на обкладинці, які ліплять сніговика на засніженій вулиці та ніби випромінюють щастя, радість і святковий настрій, — очікуєш на напрочуд легку та милу історійку, читати яку можна лише за чашечкою запашного какао. І з одного боку «Найбільший сніговик у світі» цілком виправдовує такі очікування — у написаній Гаєм Даніелсом і намальованій Ніком Клесом історії вистачає і легкості, і радості, і святкового мімімімі.
Та водночас є у цій книжці і несподівана глибина, і серйозність. У центрі сюжету лежить стара, як світ, історія про хлопчика, який з нетерпінням чекає на татка, що от-от повернеться з роботи та вирушить із сином до басейну (адже «ми ходимо плавати щотижня»), і, власне, самого тата, який після роботи не має ні сил, ні настрою та мріє лише про одне — про «спокій хоч би на п’ять хвилин».
Зрозуміло, що сімейні традиції та дитячі благання не здатні перемогти втому, тож ні про який басейн уже навіть мови нема. Тож тато просто виганяє сина гратися на вулицю, а щоби не сильно засмучувати малого, обіцяє: «якщо ти зліпиш сніговика заввишки з будинок, я встановлю басейн у нашому садку». У звичному нам світі на обіцянці усе б і закінчилося, але у книжці Даніелса та Клеса вона є лише початком. Початком майже казкової пригоди, у якій маленький головний герой знаходить купу нових небайдужих дорослих друзів (і тут особливо цікаво простежити за тим, хто ж саме грає роль друзів), із допомогою яких… будує найбільший у світі сніговик — навіть вищий за будинок. Зрештою, таткові таки доводиться виконати свою обіцянку та встановити на подвір’ї басейн. І байдуже, що на вулиці зима — виконувати дані обіцянки не менш важливо, ніж допомагати одне одному. Таким чином, майстерно поєднуючи реальне, тобто таку от цілком буденну сімейну ситуацію, та казкове (у реальному світі такої солідарності та таких майже чарівних помічників годі й шукати) автори і непомітно повчають читачів, і розважають їх, адже історія їхня динамічна, смішна та захоплива.
День народження ялинки, Оксана Була, 3+
Всякому місту — звичай і права, всякому дитліту — свої унікальні, милі та неповторні фантастичні створіння. І якщо скандинави пишаються мумі-тролями, які за понад півстоліття існування встигли стати чимось значно більшим, ніж симпатичні персонажі дитячих книжок Туве Янсон і без яких годі й уявити бодай одну фінську чи шведську крамницю (здається, вони існували завжди, еге ж?), то нам із вами випала честь стати свідками зародження суто українського феномену, феномену туконі. Хто ж такі туконі? Як зазначає творчиня туконі Оксана Була на їхній сторінці, їх багато, всі вони різні і всі є мешканцями і водночас найкращими друзями лісу, про що, власне, розповідається у книжці-картинці «Туконі — мешканець лісу», про яку ми вже згадували в одній з наших добірок. А справжні друзі завжди дбають одне про одного, тож і туконі не забувають піклуватися про ліс і про кожну рослинку та кожну тваринку в ньому. Туконі лікують дерева, вкладають лісових мешканців спати та допомагають їм убратися у зимове хутро, а ще, як виявляється, туконі допомагають народжуватися деревам — зокрема ялинкам. І про все це можна дізнатися з книжок Оксани Були: «Зубр шукає гніздо», «Ведмідь не хоче спати», уже згаданої «Туконі — мешканець лісу» та нещодавно виданої книжки-картинки «День народження ялинки», що розкриває таємницю дня народження не лише ялинки, але й самих туконі. Крім того, остання з-поміж останніх вирізняється особливою ніжністю — домінуванням спокійних бежево-рожевих пастельних кольорів і такою ж спокійною та навіть дещо меланхолійністю розповіддю.
Тут немає тієї динаміки, за яку ми всі так любимо «Зубра», немає навіть інтриги, адже про що саме розповідає книжка, зрозуміло вже з її назви. Читаючи її трошки губишся у пухнасто-зефірних ілюстраціях, розхристаному сюжеті, спокійній настроєвості, у чарівних зимових пейзажах… А втім, найцікавіше не одразу вловлюється, адже саме ця книжка є чудовою відповіддю на відому усім, хто зазнав радянського дитинства, пісню про народжену у лісі ялиночку. От тільки якщо радянська версія ялинкової історії завершується зрубаним деревом, то у версії Оксани Були радість приносить саме народження ялинки.
Мій друг повернувся, Бенджі Девіс, 3+
Кожна чарівна історія про дружбу заслуговує на продовження, чи не так? І книжка-картинка Бенджі Девіса «Мій друг кит», що розповідає про дивовижне знайомство маленького кита та хлопчика на ім’я Ноі, — не виняток. У будь-якому разі, появі книжки-картинки «Мій друг повернувся» хочеться тільки радіти. І не без вагомих на те причин. Видання зачаровує вже з перших сторінок — і на рівні вишуканого і водночас простого, не переобтяженого деталями, тексту, і на рівні незмінно чарівних, атмосферних і дуже інформативних, попри лаконізм, ілюстрацій. І хоча не рідко трапляється, що довгоочікувані продовження бестселерів не виправдовують сподівань шанувальників, особливо, коли мова йде про авторів-початківців, Бенджі Девісу вдалося уникнути подібної долі. Якщо говорити про сюжет, то нова книжка-картинка вийшла справді цікавою та захопливою. І як продовження вже відомого багатьом із вас бестселера, і як цілком самобутня історія, що чудово пасуватиме для зимових сторітаймів.
Як і в першій історії про кита (та як і в першій згаданій у цій добірці книжці «Сніговий лев», що також була видана у «Nebo Booklab Publishing»), центральною темою книжки «Мій друг повернувся» стає справжня дружба та взаємодопомога. Та якщо у першій розповіді нагода показати себе як справжнього друга випадає лише Ноа, то цього разу черга зіграти роль рятівника переходить до кита (втім, Ноі також доведеться проявити абсолютно недитячу хоробрість і вирушити на пошуки тата в ніч і снігопад). При цьому, попри всю неймовірність і винятковість цього порятунку, історія несподівано видається цілком правдоподібною. І це особливо тішить, адже спонукає вірити у магію нашого реального світу та переконує, що ніколи, навіть у найскладніших ситуаціях, не варто опускати руки та втрачати надію.
Звісно, особливої уваги у книжці-картинці «Мій друг повернувся» заслуговує візуальний наратив. Кожен малюнок не лише ілюструє сюжет, але й доповнює його новими смислами, додає глибини й об’єму та містить чимало загадок, завдяки яким до книжки хочеться повертатися. Крім того, кожна ілюстрація містить чимало цікавих деталей, з якими читання перетворюється на захопливу гру — наприклад, із рахуванням котиків.
Шусть і Шуня. Випав сніг, Аксель Шеффлер, 2+
Про особливості та переваги тодлерівської серії книжок-картинок про Шустя і Шуню ми вже розповідали, але не згадати у цій добірці про книжку «Випав сніг» було б прикрою помилкою. Адже у ній Акселю Шеффлеру вдалося створити чи не ідеальний посібник із зимових розваг, яких у маленькій книжечці назбиралося навіть більше, ніж у книжці Девіда Маккі про Елмера і сніг. Як ви, певно, і самі знаєте, Шусть і Шуня — це зайчик та мишка, друзі нерозлийвода, які, як і будь-які інші діти, понад усе на світі люблять гратися. Власне, саме веселим розвагам вони й присвячують майже усе своє дозвілля (якого у них, як у маленьких дітей, таки чимало). Майже все, адже щоразу трапляється якась маленька халепка, через яку у їхнє цілком щасливе та життєрадісне дозвілля втручається розбрат — дрібна суперечка, що викликає сльози, смуток, журбинку і все таке інше.
На щастя, щоразу малеча абсолютно самостійно, без допомоги батьків і втручання будь-кого зі сторони загалом (і це справді дуже і дуже важливо та здорово) знаходить вихід із неприємної ситуації. Тож, очевидно, що сам сюжет книжки не просто дарує малим читачам і їхнім батькам море ідей, аби урізноманітнити своє зимове дозвілля, але й дозволяє обговорити важливі речі з повсякдення, зокрема пропонує простий шлях вирішити суперечку. При цьому яскраві, емоційні, грайливі та динамічні ілюстрації настільки вдало передають сюжет, що відчитатиісторію зможуть навіть ті, хто поки не вміє складати літери у слова.
Рукавичка, Аґрафка, 3+
Сніжна зима в українських містах так і спокушає великих та малих читачів із головою зануритися у світ казок. Отож на десерт у цій добірці просто необхідно мати казку. А хіба ж можна уявити щось зимово-казковіше, за нашу славнозвісну Рукавичку? Та й чи потрібно уявляти та шукати щось інше, коли мова йде про чарівну «Рукавичку» Романи Романишин і Андрія Лесіва.
Видана ще у 2011 році «Рукавичка» – один із перших проектів творчої майстерні «Аґрафка» у сфері дитячої книги. Знайому кожному українському дорослому казку художники у прямому та переносному сенсі вдягнули у нову рукавичку — надзвичайно красиву, стильну, дотепну, продуману до останньої «ниточки» та безперечно цікаву сучасним читачам і читачкам. Цікаву насамперед тому, що кожна дрібничка у цьому безмежно вишуканому виданні (із закладинкою у вигляді рукавичкі, м’якеньким футляром-рукавичкою та цупким оксамитовим папером) має значення, кожна відіграє свою особливу та значущу роль: і шрифти, і кольори, і текстури, і композиція. Саме промовистість візуального наративу, що буквально вражає лаконізмом, привносить у знайомий усім казковий сюжет елемент гри та закликає вступати у діалог із книжкою (на усіх можливих рівнях, тож дуже здорово, що у кишенці на останній сторінці книжки на читачів очікує невеличкий сюрприз — велика розмальовка). А чого лишень варті виразні очі персонажів! Певна, що саме завдяки цим оковитим звірятам у казку про загублену Рукавичку закохаються навіть ті, хто вже мільйони разів читав її. Та й сама казка у таких нових шатах видається не такою вже й простою та однозначною.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно