Ярослав Мельник: «Кожен з нас для когось є стором»
У львівській Книгарні «Є» відбулася презентація роману «Маша, або Постфашизм» Ярослава Мельника. Модератор розмови не дарма назвав твір «новим-старим». Автор, що мешкає між Литвою та Францією, вперше опублікував антиутопію ще 2013 року литовською мовою - книга одразу набула чималого резонансу, зібрала цілий вихор літературних нагород та рецензій. Суспільство у книзі постає таким, що відмовилося від технічного прогресу, а отже ... неорабовласницьким з «надлюдьми» та «недолюдьми». Проте філософський дискурс, що ведеться у цьому суспільстві, можна цілком назвати демократичним. Власне про ці та інші парадокси антиутопічного світу пана Мельника говорили під час зустрічі поет, літературознавець Юрко Кучерявий та письменник, філософ Ярослав Мельник.
«У цьому світі людина завжди прагне вивищитися за рахунок іншої: багатий зневажає бідного, владний принижує безправного, освічений сміється з неграмотного, - каже Ярослав Мельник. - Це лежить в основі наших інстинктів. Власне, нацисти на початку ХХ ст. зіграли на цьому інстинкті, вигадавши «нижчу расу» і скориставшись ніцшеанськими ідеями про «надлюдину». Дякувати Богу, суспільство отямилося і розкаялося... Але ідея тисячолітнього Рейху не зникла. Чим це загрожує людству? Не буду розкривати усіх карт, але у моєму романі-антиутопії фашизм (у нашому регіоні поняття «фашизм» і «нацизм» тотожні) повертається наприкінці ХХI ст. Про це читач може дізнатися з уривків газет, які подаються у книзі. Дія роману розгортається у ХХХІХ ст. у «планетарній державі» Четвертий Рейх, яку населяють люди, що мають соціальний статус, майно, освіту, керуються культурними нормами, та стори - людиноподібні істоти, які за століття у концтаборах втратили здатність розмовляти, відчуття краси і сорому... Критики називають «Машу, або Постфашизм» антиутопією, трилером, а для мене це, перш за все, історія кохання. Адже головний герой-журналіст несподівано закохується у стору Машу, яку спочатку він й за людину не сприймає. А кохання, як відомо, долає ненависть і зневагу».
«Моє враження від «Маші, або Постфашизму» коливається між жахом, роздратуванням і захопленням, - розповів Юко Кучерявий. - Свого часу Платон казав, що мислення і філософування починається зі здивування. Також греки придумали стиль письма, що повинен викликати катарсис, проводячи нас через жахи та стрімкі переживання. Згодом Ніцше, який часто згадується у цьому романі, зауважив, що мислення починається з роздратування, а вже сучасні митці впевнені, що мистецький твір повинен надихати жахаючи... Можливо тому, що планка нашого сприйняття є страшенно завищеною, і аби достукатися до достойного читача, треба волати. Усіх цих пережиттів - волання, жаху і очищення - у антиутопічному романі Ярослава Мельника є більш, ніж достатньо».
За словами пана Ярослава, він втілив у образі Маші архетип жінки, юнгівську «аніму». Саме цим вона так манить головного героя, який заради Маші покидає дружину, йде проти суспільного ладу і перемагає його.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно