Яким був книжковий рік: "Видавництво Старого Лева"
Головна редакторка «Видавництва Старого Лева» Мар'яна Савка розповідає про ріст конкуренції між книжковими мережами, естетику видань, формат книжкових виставок і про те, чим ознаменувався для ВСЛ рік, що минає.
Оксана Пелюшенко, Читай.ua
Якщо говорити про ринок, то, мабуть, цього року стала відчутною серйозна конкуренція між найбільшими книжковими мережами - «Буквою» та «Книгарнею Є». Це не обов’язково погано, бо, хоча видавцям не дуже приємно буває опинитися заручником цієї конкуренції, ми повинні спокійно оцінювати переваги чи недоліки ситуації. Оскільки ці дві великі мережі мають абсолютно різну концепцію, то варто, співпрацюючи з ними, дослухатися до цього і так формувати свої книжкові вітрини для цих книгарень, аби було точне попадання на свого читача.
Читач «високої полиці» радше традиційно піде в «Книгарню Є» - щоб отримати ще й інтелектуальне спілкування під час презентацій. А читач масової літератури піде в «Букву» за черговим бестселером. Книжка для дітей як спонтанний вибір батьків залишається в топах великих некнижкових мереж. Інтернет-канали продажу прогнозовано дуже суттєво зросли. Наша невеличка мережа монобрендових книгарень-кав‘ярень доводить життєздатність таких малих форматів і засвідчує високу лояльність постійних клієнтів.
Не беруся говорити про ринок у цифрах. Кажу винятково про нашу компанію: в кількості виданих новинок за рік ми несуттєво зросли (лише на 15 позицій) порівняно з попереднім роком, зате зросли за фінансовими показниками практично у всіх каналах продажу. Тиражі точно не впали, на багато позицій навпаки суттєво зросли. Дуже суттєво зріс канал продажу прав за кордон. За рік ми підписали 38 контрактів на продаж прав в інші країни світу.
Серед тривожних моментів - помітно зросла присутність російської книжки у мережах. Російські видавці заходять на наш ринок під маркою нових українських видавництв.
Естетика видань тішить око. Український сучасний книжковий ринок зовсім не нагадує себе самого ж навіть п‘ятирічної давності і цілком на рівні з іншими світовими маркетами. Перемога наших книжок авторства Романи Романишин та Андрія Лесіва в Болоньї в жанрі non-fiction для дітей - свідчення того, як високо у світі цінують наших ілюстраторів.
А от яскравих романів цього року бракувало. Хоча добрих книжок було багато. Ринок перекладної книжки дуже зріс, тут небачена досі конкуренція на купівлю прав на світові бестселери. Досить потужно розвивається дитяча література - багато нових імен. Тут спрацьовує і розвиток сегменту дитячої критики - респект БараБуці. Про важливість такої інституції, як Інститут книжки, який очолила Олександра Коваль, мабуть, уже всі написали. Це один з найбільших позитивів. Особливо якщо зважити на той факт, що цьогорічний конкурс на укомплектування бібліотек новинками був найбільш цивілізованим і навіть зовсім малі видавці на лишилися за бортом.
Формат українських виставок ще рано змінювати в бік лише промоційно-презентаційний, бо для невеликих гравців ринку можливість прямих продажів є дуже важливою. Водночас Book Forum, мабуть, поволі пливе в бік переформатування у варіант Лейпцизького книжкового ярмарку - з сильною складовою продажу, але ще сильнішою - промоції. Дуже тішить з‘ява нових регіональних виставок і літературних фестивалів, таких як дніпровський Bookspace.
На завершення хочу сказати, що успіх українських видавців можливий тільки тоді, коли зростатиме їхній професіоналізм, уміння застосовувати новітні інструменти в маркетингу, відкритість до нових ідей, якість комунікації з читачем / автором / художником / редактором / перекладачем / контрагентом і якість послуг, бо все в нас таке, як треба: і люди, і країна, і книжки. Просто треба працювати і не втрачати драйву.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно