0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
Якщо існує поезія – значить існує і чудо
Для мене віра в чудо – дуже і дуже важлива. Адже саме вона тримає на плаву, коли здається, що світ вислизає з-під ніг, а стіни навколо падають. І, що, як не віра у чудо, переконує, що все таки буде добре? Хіба ще невичерпний оптимізм. Але віра мені подобається більше. І якби пафосно чи занадто патетично це не звучало, але часто віру у чудо мені допомагає підтримувати поезія.
 
Як так стається, що слова складаються у рядки, а рядки у вірші? Як зі звичайних слів, якими ми розмовляємо, сваримося, перегукуємося, народжується поезія? Як всередину цих слів проникають емоції, знання, почуття, настрої і переживання, які і творять ті вірші? Я не знаю. Для мене це загадка. І чудо. Нехай не таке зворушливе як народження, не таке вражаюче як стигмати, не таке всеохопне як Богоявлення. Але таки чудо. Таке потрібне і необхідне мені просто для того, щоб мати сили вірити у те, що все врешті буде добре.
 
Мабуть, саме тому те, що у «Видавництві Старого Лева» незабаром вийде аж п’ять нових поетичних збірок, мене так тішить. «AB OUT» Іздрика от-от приїде з друкарні. «Гронінгенський рукопис» Ірини Старовойт буде готовий до «Книжкового Арсеналу» у Києві. А після них ще й будуть збірки Мірека Боднара – «Пожертва на світло», Катерини Калитко – «Катівня. Виноградник. Дім» та Катерини Міхаліциної – «Тінь у дзеркалі».
 
Усі ці п’ять збірок по-різному звучать й на різних рівнях чіпляють. Поезію Ірини Старовойт читаєш і емоційно, і інтелектуально. Вона – свого роду пророцтво, нев’януча актуальність, філософія. А для мене ще й прозріння. Звідки вона знала ще рік чи півтори тому, коли писала ці вірші, як звучатиме сьогоднішній день для країни загалом і для мене особисто? Як їй вдається складати ці слова у такому порядку і такі слова, що вони не просто звучать, а вчать, проймають, чіпляють, оселяються в мені? Для мене така поезія – чудо. І один із безсумнівних доказів, що чудо, як таке, існує.
 
Мірекову поезію відчуваєш навіть на фізичному рівні. Іздрикова в якийсь момент починає звучати в твоїй голові. Вірші Каті Міхаліциної огортають теплом і весняною млосністю. Рядки Катерини Калитко змушують перечитувати себе раз за разом.
 
Ці книги не суперечать одна одній і не доповнюють одна одну. Вони самодостатні і в цьому їхня прекрасність. А ще у тому чуді, яке я бачу всередині них.
Вам може бути цікаво
Троє українців – у почесному списку Honour List 2020
Молочне порося для Фіделя Кастро та інші забаганки диктаторів: про нову книжку Вітольда Шабловського
Даруємо знижку на дві книжки тижня: «Фелікс Австрія» та «Галицькі смаколики»
Актор, поліцейський, інспектор, друг, психіатр – тобто вчитель
Три химерні книги, із якими варто познайомитися на карантині
Відомі фіналісти Міжнародної Букерівської премії 2020
stary_lev Стежити
дописів читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати