"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Як з`явився екскаватор Ека? Нотатки з розмови Вікторії Амеліної та Мар`яни Савки
Нова книга Вікторії Амеліної в художньому оформленні Олександра Шатохіна «Е-е-есторії екскаватора Еки» знайомить маленьких читачів з балакучим екскаватором, в якого є багато-багато цікавезних історій. Він вичерпував море, захоплював ковшем пів Антарктиди та навіть знімав із неба зірку!
 
Чим е-е-есторії відрізняються від звичайних історій? Як з’явилась ідея написати про Еку та що таке «нічний екскаватор»? Вікторія Амеліна та головна редакторка «Видавництва Старого Лева» Мар’яна Савка поговорили про це під час онлайн-презентації книги. А ми занотували для вас найцікавіші уривки їхньої розмови.
 
ПРО НОВИНКУ ВІКТОРІЇ АМЕЛІНОЇ
 
Мар’яна Савка: Справжні казки і справжня література для дітей залишається з людиною назавжди. Читач виростає, а улюблені дитячі казки все одно залишаються з ним. Сьогодні ми говоримо з авторкою, яка починала як доросла, але чи не кожна доросла авторка в якийсь момент хоче написати щось для дітей. Свої діти підростають, щось важливе хочуть почути діти, які поруч, а найголовніше — дитина всередині тебе самої постійно нашіптує: «Напиши про мене книжку».
 
Десь так Вікторії Амеліній щось нашіптував на вушко один маленький (чи, може, не такий вже й маленький?) екскаватор. А від спілкування Вікторії з цим екскаватором народилася особлива книжка, яка вийшла у «Видавництві Старого Лева»«Е-е-есторії екскаватора Еки».
 
ПРО НАПИСАННЯ ДИТЯЧИХ КНИЖОК
 
Вікторія Амеліна: Спершу у «Видавництві Старого Лева» вийшов мій роман для дорослих «Дім для Дома». А от писати книги для дітей — це складніше і відповідальніше. У певному сенсі я досі на це наважуюся. Нещодавно так і написала у пості в соцмережі: «Я не яка-небудь, а саме дитяча письменниця!».
 
Коли у видавництві вийшла друга моя книга — «Хтось, Або Водяне Серце» — то я казала, що все-таки доросла письменниця, але маю дитину і написала для неї таку веселу історію. А книгу про екскаватора Еку довго не наважувалася видавати, тому що постійно заперечувала, що я дитяча письменниця. Але зрештою я дуже рада, що дописала історії, а проілюстрував їх прекрасний Олександр Шатохін. Усе так чудово склалося, що разом із «Видавництвом Старого Лева» я доросла до того, щоб усвідомлено сказати: «Я хочу бути дитячою письменницею».
 
 
 
 
ПРО ІДЕЮ «Е-Е-ЕСТОРІЙ ЕКСКАВАТОРА ЕКИ»
 
Вікторія Амеліна: Коли моєму сину було 4 роки, він хотів слухати історії винятково про екскаватори. А я хотіла розповідати щось доросле. Зрештою, я ж доросла письменниця!Посмішка Пам’ятаю, що розповідала йому ледь не історію принца Будди в дещо спрощеній формі. Він її дуже уважно слухав, а потім сказав: «Дуже класна історія, мам. Але де тут екскаватор?». Тоді я зрозуміла, що не маю вибору, і якщо хочу писати які-небудь філософські казки, то навіть якщо вони будуть схожими на історію Будди, там все одно мусить бути екскаватор. Так Андрій мене надихнув. Він просто вимагав історій про екскаватор. От екскаватор Ека і з’явився.
 
Спершу ми просто разом вигадували різні е-е-есторії, але коли стало зрозуміло, що це книжка, то я вже прицільно вигадувала для неї сюжети. Тож спершу це була така забавка із сином. Так з’явилася перша е-е-есторія про те, як екскаватор Ека відкусив частину Землю.
 
ПРО ОСОБЛИВІСТЬ Е-Е-ЕСТОРІЙ
 
Мар’яна Савка: У кожній е-е-есторії Ека якимось чином ніби порушує звичний триб життя і щось серйозно змінює. Зірку з неба знімає, наприклад. А потім хтось маленький допомагає йому виправити всю цю складну ситуацію. А роблять це саме діти. Знаходить вихід насправді не екскаватор, а дівчинка Марійка, хлопчик Миколка чи хтось інший, хто з’являється в книжечці.
 
Це дуже гарний спосіб розповідати історії конкретній дитині. Так вона може уявляти, що й сама стає супергероєм чи супергеройкою і допомагає екскаватору вирішити якусь проблему і відновити гармонію у Всесвіті. 
 
 
ПРО СПІВПРАЦЮ З РЕДАКТОРКОЮ
 
Вікторія Амеліна: Варто обов’язково згадати Катерину Міхаліцину, яка була редакторкою «Е-е-есторій екскаватора Еки». У нас з нею є такий особливий жарт про «нічний екскаватор». Оскільки в неї є діти, і в мене є син, собака та постійні клопоти, ми не могли знайти часу на роботу з книгою вдень. Завжди брались за неї вже після десятої вечора і з задоволенням, жартуючи і спілкуючись про Еку та все на світі, проводили час з екскаватором. Так і дописували е-е-есторії. Діти, щоправда, інколи в цей час ще не спали, тому ставали першими бета-рідерами книжки і також чекали її виходу.
 
 
ПРО ХУДОЖНЄ ОФОРМЛЕННЯ КНИГИ
 
Вікторія Амеліна: Я надзвичайно задоволена ілюстраціями. Особливо подобаються зображення до перших е-е-есторій, на яких промальовані і вчені зі своїми розрахунками, і дуже реалістичні журналісти. Усе зображено з таким гумором і точністю, що ілюстрації цікаві не лише дітям, а й дорослим, які читають їм цю книжку. Все виглядає дуже дотепно. В контексті сьогодення особливо влучно зображені перелякані журналісти, які показують екскаватора Еку у вигляді монстра, страшного і ненажерливого ЕКСКАВАТОРА.
 
Олександр Шатохін додає до своїх малюнків цікаві детальки, яких немає в історіях. Якщо зображено хатинку, то на даху обов’язково мусить бути кіт, а на дорозі — залишені ним сліди. Це дуже цікаво. Адже ілюстрації — це не просто повторення тексту. Це своєрідне доповнення, інший вимір історій.




Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage