Як виникли, зникали і знову виникали комікси. Історія одного художника
Семенюк Олена
06.10.2018
Будучи учнем 5 класу, Джейн Луен Янг купив собі 57 випуск коміксів «DC Comics Presents», і це перевернуло його життя. Таке поєднання тексту і картинок неабияк дивувало хлопця. Однак він розумів, що такий формат ніколи не замінить підручники, його ніколи не запропонують у школі як додаткове читання, було важко знайти комікси на щорічній книжковій ярмарці. Але він вперто шукав, знаходив і згодом сам почав їх малювати. Це призвело до того, що, створюючи комікси, він почав заробляти цим на життя.
Пізніше Джейн почав викладати математику, мистецтво та інформатику у старшій школі Bishop O’Down в Окленді, Каліфорнія. З першого дня своєї роботи в школі Джейн Луен намагався впровадити комікси у навчальну програму, розповідав своїм учням про те, що малює графічні романи. «Я не так хотів використати комікси для навчання, як для того, щоб показати класу, що я свій хлопак», – зізнається Янг.
Однак у 90-х це було невдалим рішенням, оскільки комікси тоді не були настільки популярними, як сьогодні. А учні вважали Янга занудою. Тоді Джейн Луен вирішив, що й справді не варто поєднувати викладання і комікси. Але ця думка теж була хибною.
Якось Янгу запропонували на деякий час підмінити вчителя алгебри. Аби не пропускати власні уроки, Джейн почав створювати відеолекції, щоб полегшити роботу тим вчителям, які заміняли безпосередньо його. Янг намагався робити ці відеоуроки якомога захопливішими, зі спецефектами, на кшталт аплодисментів після вирішення важкої задачі.
Але і цей метод був провальним. Навіть учні казали: «Містере Янг, ми думали, що ви зануда, але в цих відео ви просто нестерпні».
З відчайдухи Джейн Янг почав малювати лекції у вигляді коміксів. Це вдавалося йому дуже швидко. Кінцевий результат міг займати від чотирьох до шести сторінок. Такі лекції вчитель передавав своїм колегам, які підміняли його. Тоді Янг потрапив у ціль. Учні просили принести комікси навіть тоді, коли Янг був безпосередньо на уроці. Такі візуалізовані лекції подобались їм значно більше.
Такого успіху вчитель не очікував. «Мені здавалось, що відеоуроки будуть для них більш зрозумілими, оскільки мої учні належали до покоління тих, хто виріс біля екранів», – розповідає Янг.
Тоді вчитель поцікавився у школярів, чому ж їм так сподобалися його малюнки. Виявилось, що ці діти звикли сприймати інформацію візуально. В інших видах візуального мистецтва, наприклад, у кіно, телепередачах чи анімаціях, образи змінюються безупину. Комікси, на відміну від звичайних підручників, були більш візуалізовані та відрізналися від відео чи анімацій тим, що минуле, теперішнє та майбутнє існували на одній сторінці. Це означає, що швидкість обробки інформації повністю залежить від читача.
«Наприклад, коли учням було важко зрозуміти певні теми, вони могли перечитати необхідний уривок зі зручною для них швидкістю», – каже вчитель.
Такий успішний експеримент із коміксами надихнув Янга присвятити цій темі навіть свою магістерську дисертацію. «Мене цікавило, чому в американській освіті так довго не хотіли використовувати комікси».
Комікси стали популярними ще у 40-х роках. Щомісяця продавали мільйони випусків з коміксами. Вже тоді багато вчителів почали звертати увагу на них і намагалися використовувати комікси і під час навчання. Однак у 1954 дитячий психолог Фредрік Вертам випустив книгу «Зваблення невинного», у якій він стверджував, що комікси сприяють розвитку дитячої злочинності.
Аргументи, які б підтверджували теорію Вертама, були сумнівні, однак їх було достатньо, аби сенат США провели слухання справи про вплив коміксів на злочинність. Кінцеве рішення було неоднозначним, але для американської публіки репутація коміксів вже була зіпсована, а вчителі припинили свої навчальні експерименти з графічними романами.
Лише відносно нещодавно комікси знову стали популярними серед американців, які врешті усвідомили, що комікси не впливають на поширення злочинності серед дітей і цілком можуть використовуватися у навчанні. Графічні романи нарешті повертаються в американські школи, а автори коміксів створюють дедалі більше цільових дидактичних матеріалів для навчання, ніж будь-коли раніше. Здебільшого вони присвячені вивченню іноземних мов, але все частіше з’являються й матеріали для вивчення математики та інших точних наук.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно