Я працюю у видавництві: очікування VS реальність
Цвик Олена
30.05.2020
«Як там твій "казковий будинок"?», – якось запитала подруга. Я не одразу зрозуміла, що йдеться про видавництво. Бо надворі був початок грудня, а кожен дотичний до видавничої справи знає, що в цей час «казковий будиночок» за кількістю роботи у ньому більше схожий на «казкове пекельце». Але хто я така, щоб відбирати у людей їхнє право на казку. Зрештою, й самі працівники видавничої сфери зовсім не проти додати казковості у робочі будні. До Дня працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження ми трохи жартома поговорили з продавцями книг, дизайнерами, івент-менеджерами, редакторами, як би виглядала їхня ідеальна щоденна робота і якою вона є насправді.
Наталія Білецька, SMM і контент-менеджерка
P.S. Наталя – та «підступна» людина, що заманила вас на Фейсбук-сторінку Старого Лева та регулярно змушує вас відволікатись від роботи, щоб залайкати цікаву статтю, пройти тест чи помилуватися фоточкою котика, який гортає книжечку. А потім - хоп - і ви вже клацаєте на сайті кнопку «придбати» цю книжечку. Фантастика!
Очікування:
В ідеальному світі кожну, виплекану і ретельно підготовану, статтю, добірку чи рецензію на сайті Старого Лева дочитали до кінця, а коментарі рясніють словами вдячності за цікаву інформацію. Всі наші тисячі підписників у соцмережах уважно слідкують за кожнісіньким дописом, завжди в курсі новинок, подій та акцій. А всі запитання отримують швидку реакцію та відповідь. І наші читачі люблять видавництво, як і видавництво їх!
Реальність:
Новина про викладання мов із серіалу «Гра престолів» у Берклі виявляється популярнішою, ніж інтерв’ю з одним із всесвітньо відомих письменників. Найпопулярнішим постом тижня стає добірка фото з котиками-читаками, а не інформація про книжкову суперпуперновинку Старого Лева.
А десятки дописів навіть найвідданіші шанувальники можуть просто не побачити через алгоритми соціальних мереж. Схвальні відгуки чергуються із запитаннями про книжки, які ніколи не виходили у нашому видавництві. Запитання щодо презентації чи акцій виринають вже після того, як вони закінчились (Звісно, безліч наших читачів справді з нетерпінням чекають на наші активності і з радістю беруть у них участь ;)). А пік читацьких питань на будь-яку тему припадає на ніч вихідного дня, коли SMM-ник вже чемно посопує в ліжечку.
А очікування про те, що наші читачі люблять видавництво, як і ми їх – ми вважаємо правдивим і реальним.
Наталка Малетич, редакторка відділу дитячої літератури «Видавництва Старого Лева»
P.S. Ви ж любите дитячі художні книжки Старого Лева, правда? Саме Наталка відбирає, плекає і ростить дитячу книжкову полицю видавництва.
Очікування:
Мені доводиться багато працювати з рукописами, тож від авторів, які пишуть для дітей, я очікую насамперед грамотного письма і захопливих історій. Писати для дітей – велика відповідальність. Автор мусить бути у тексті природним і щирим, розуміти, що дитина – уже особистість, а не хтось, з кого невдовзі вона тільки виплекається.
Читач-дитина не потребує ні сюсюкань, ні повчань, тільки розмови на рівних. Необхідно враховувати вікові особливості сприйняття. Для трирічок не можна писати реченнями на абзац, а текст для підлітків не варто заливати любовним сиропом чи пересипати пестливими слівцями, втім, «перченими» висловами не варто зловживати теж. Для письменника надзвичайно важливе не лише вміння оповідати історії, але й вправне володіння мовою як інструментом оповіді.
Реальність:
Трапляється, що автори надсилають тексти з елементарними граматичними помилками. І часом їхні герої у навіть тринадцять років вірять в казки й сюсюкають. Такі персонажі нагадують поламані маріонетки в руках невдатного лялькаря. Варто розуміти вікові особливостей та психологію читачів.
Окрема історія – вірші для дітей. Іноді деяким авторам хочеться сказати: «Залиште дерева бобрам».
Та на щастя, багато наших письменників пишуть для дітей справді круто: динамічно, весело, цікаво, щиро і глибоко. І це чудово, що діти мають стільки доброї української літератури, якої не було в моєму дитинстві. В них є і трилогія про 36 і 6 котів, і «Єнотик Бо та повітряна куля», і «Родинна абетка», і «Про драконів і щастя», і «Ясь та його машини» і «Хто росте в парку», «Хто росте в саду» та «Хто росте в лісі» , і «Я так бачу», «Голосно, тихо, пошепки», й «Історія, яку розповіла Жука». Чого варта прекрасна трилогія «Хто зробить сніг», «Куди зникло море» та «Як зрозуміти козу»! Ми якраз перечитуємо її з сином, і я по-новому закохуюся у велику Прохаськівську кротячу родину… Неймовірно талановиті сучасні українські ілюстратори, які допомагають текстам ставати власне книжками. А ще коли згадати чимало пречудових перекладів, то розумієш, що реальність таки перевершує всі сподівання. І це безмірно тішить.
Роман Коник, заступник директора з виробничих питань «Видавництва Старого Лева»
P.S. Завдяки Роману книжки Старого Лева приходять з друкарні такими ж естетично привабливими, як їх спроектували дизайнери. Та й в принципі, завдяки Роману, книжки приходять з друкарні.
Очікування:
Для якісного відтворення кольорових ілюстрацій дитячої книги вибираємо матовий пухкий крейдований папір з преміум-сегменту друкарських паперів. Читачі гортають свіжонадруковану новинку і захоплено вигукують: «Як чудово надрукована книжка! І який же гарний папір!»
Реальність:
Для якісного відтворення кольорових ілюстрацій дитячої книги вибираємо матовий пухкий крейдований папір з преміум-сегменту друкарських паперів. І навіть їдемо в друкарню контролювати процес, аби максимально відтворити оригінальні ілюстрації. Один-два дні витрачаємо на досягнення потрібного результату друку. Чекаємо на захоплені відгуки клієнтів. Але вигуків про прекрасний крейдований папір з преміум-сегменту мало. Натомість отримуємо поодиноку реакцію, що: «треба друкувати яскравіше і на глянцевому папері, бо має блистіти, як в журналі».
Юлія Янчук, дизайнерка графічних робіт у «Видавництві Старого Лева»
P.S. Юля – та людина, роботу якої кожен читач бачить, коли дивиться на афішу, клацає на подію, гортаючи Фейсбук-стрічку, бере до рук брендований стікер з цукром в одній із книгарень-кав’ярень Старого Лева, чи купує фірмову еко-торбинку.
Очікування:
Люди, що проходять повз рекламу зроблену твоїми руцями (чи то афіша у книгарні, банер у соцмережах, або ж будь-що, до чого ти приклала хоч трохи зусиль) зауважують її, ба більше, – розуміють всю інформацію та умови, хочуть завітати на подію, підписатися і все на світі зробити, щоб й надалі бачити всі ті події, новинки та цікавинки, що пропонує видавництво. Бо, направду, у нас багато всього класного.
Читачі запам'ятовують всі акції, додають товари собі в обрані або у кошик, ощасливлюють себе, клікнувши на кнопку «купити». А десь на прогулянці кажуть: «Бачила рекламу видавництва, треба зайти в книгарню і щось собі придбати».
А ще, колеги, які дають тобі завдання кажуть: «Юлю, це ти дизайн забабахала, все як завжди супер і правок вносити не потрібно!»
Реальність:
Кожен виробник створює рекламу свого продукту – одна яскравіша за іншу. Часом можна дооовго шукати рішення, щоб саме на твою роботу звернули увагу майбутні покупці. Ти сидиш над макетами годинами, інколи поза робочим часом. А для всіх це лише секунда, коли вони скролять сторінку на своїх смартфонах.
Ти приймаєш правки, переробляєш макети. У кожної людини своє бачення (і це добре, до речі). Але, буває, що воно не співпадає з тим, як бачиш фінальний результат ти. Тоді ти відкриваєш у собі дар переконання (о, він потрібен дизайнеру): доводиш, що твоя ідея класна, старання не марні і в кінці кінців читач клікне на кнопку «купити» чи зайде у книгарню, тому що саме твоє візуальне послання у вигляді реклами його зачепить.
Оля Ренн, редакторка «Видавництва Старого Лева»
P.S. Припустимо, ви берете книжку в руки і тут же вигукуєте, що це колосальна робота, тягне на окремий проєкт й ви готові розцілувати того, хто довів цей проєкт до пуття. Тоді бігом цілуйте Олю - це її безсонні ночі та «ніжна редакторська диктатура» подарували нам серію Террі Пратчетта, Ернеста Гемінґвея та багато крутих видань.
Очікування:
Ти багато читатимеш (що може бути краще?). Ти вдосконалюватимеш тексти, а отже й світ. Ти спілкуватимешся з цікавими авторами, талантами сучасності, зірками літератури. Туситимеш на богемних і гламурних літературних вечірках з коктейлями, бо це просто частина твоєї роботи (юхххуууу!) – ну принаймні так показують редакторську роботу в серіалах. А ще вмиратимеш від щастя щоразу, коли виплекана і злеліяна книжечка приїжджатиме з друкарні.
Реальність:
Ти таки дуже багато читатимеш, часом навіть більше, ніж можеш. А читати вдруге і втретє один і той самий твір – таке собі задоволення, скажу я вам. Удосконалюватимеш, так, але ж досконалість не має меж!
Ну звісно ж ти спілкуватимешся з авторами, художниками, перекладачами, коректорами, науковими і літературними редакторами – часто це дуже окриляє і надихає. А іноді ти просто капаєш собі корвалол.
Вечірки, на жаль, не відбуваються аж так часто, як хотілося б, найбільше часу ти все одно сидиш за компом і працюєш з текстами.
Але коли готова книжка приїжджає з друкарні – це справді дуже-дуже щасливий момент!
Любомир Серняк, керівник B2B продажу «Видавництва Старого Лева»
P.S. Любомир курує відділ, завдяки роботі якого, книжки Старого Лева потрапляють вам на очі навіть тоді, коли ви йдете по кефір у супермаркет, або по філіжанку кави в кав'ярню, або вирішуєте підзаправити машину дорогою на роботу. Згадайте цей момент: ідучи до каси, повертаєте голову - і тут стелаж з улюбленими книжками
Очікування:
Дуже багато книжок у тебе вдома. Дуже багато структурованої інформації. Всі хочуть купити у тебе книжки і заплатити за них у перший же день. Постійні відрядження, зустрічі, стратегії... Так багато ідей, що не встигаєш і не можеш обрати, яка краща. Тобі пише комерційний директор компанії Amazon чи Penguin, перепрошує, але дуже просить поділитись досвідом.
Реальність:
Ще більше книжок у тебе вдома, на роботі, в наплічнику, у друзів, які взяли почитати і забули повернути книжку. Ще більше інформації: таблички, зведені таблички, незведені таблички й завжди щось не працює. Ти знаєш три різні способи як зберегти накладну в 1С (дуже помічне!). Постійні наради. Наради про те, що потрібно провести наради. Ще більше нарад. Дуже багато крутих ідей, звісно ж на ходу і в усній формі (ну, ти ж усе запам'ятаєш, ага), а ти через наради й таблички здатен запам’ятати тільки всіх ФОПів, з якими доводилось працювати.
Всі замовники дуже хочуть ваші книги, усі хочуть за них платити, але звісно не зараз, бо «то почекає». А наприкінці дня тобі пише гуртовик з проханням поділитись всіма (всіма!!!) обкладинками з вашого сайту.
Альона Олійник, дизайнерка «Видавництва Старого Лева»
P.S. Ви відкриваєте книжку і вас нічого не дратує? Отже Альона добре зробила свою роботу. Завдяки її чудесній верстці текст не «скаче» і не тиснеться сиріткою, а абзац завершується там, де почався, а не висить куцим «хвостом» на наступній сторінці. Альона – людина, яка береже ваші очі та нерви.
Очікування:
В редакції ви проводите інтелектуальні бесіди, обговорюєте тренди в літературі та дизайні. Грає тиха музика, панує творча атмосфера.
Кожна книжка робиться за планом, всі рукописи та правки надсилаються чітко за графіком (ні, навіть на день раніше дедлайну!) і автори й редактори (молодці такі) не вносять правок у фінальну верстку.
Реальність:
В редакції ржете зі смішних відео про тваринок і створюєте чат, де вдень і вночі надсилаєте професійні і не дуже мемчики.
Не бачиш світу, паралельно у чотири книжки вносиш мільярд правок від автора, редактора, перекладача, коректора, відповідального редактора, контрольного читача, або врешті від чийогось кота на фіналочку. Іноді просто переверстуєш книжку (знову!).
Книжок таааак багато, що якби збирала всі примірники, то вони давно би виселили мене з квартири. Їх так багато, що коли книжка приходить з друку ти дивишся на неї з думкою: «А то ми вже хіба зробили її і здали?»
Анна Шиманська, івент-менеджерка «Видавництва Старого Лева»
P.S. Аня – людина, яка дає читачам можливість обійняти улюбленого автора, запитати у нього про все наболіле і, звісно, отримати довгоочікуваний автограф. А ще це єдина людина, яка знає точну кількість стільців на події, і це вона першою біжить на сцену, коли у письменника випадково вимикається мікрофон, або (страшне!) закінчилася водичка.
Очікування:
Очікування:
Ти всесильний, і тільки у твоїх руках успіх чи неуспіх події.
Подія організована. Автор на сцені веде душевну розмову з модератором, а ти задоволено поглядаєш на повний зал людей, попиваючи каву.
Основне твоє завдання – вигадати щось нове і креативне, формат, що буде цікавим і автору, і читачам.
Реальність:
Не перелічити обставин, на які ти не впливаєш, але які впливають на твою роботу: погода, технічні проблеми, робота підрядників. Один або кілька таких сюрпризів і всі твої зусилля котяться коту під хвіст.
Стоїш вся перемазана клеєм і фарбами, бо ж крім дорослої аудиторії, ти часто працюєш з дітьми на майстер-класах та різних активностях. І досвід спілкування, набутий вдома зі своїми власними дітьми не допомагає, бо у тебе їх двоє, а тут двадцять. І всі хочуть блискіток та найгарнішу мордочку борсука з фетру.
Креатив – 10 % твоєї роботи, а решта 90 % – це технічна робота. Ти пишеш кілометри повідомлень, тримаєш у голові й таблицях гігабайти інформації, а ще дякуєш небесам і Укрзалізниці за те, що придумали Інтерсіті, години й хвилини відправлення якого знаєш напам’ять, бо саме цей потяг швидко доставить автора у потрібне місто.
Оля Кокошко, менеджерка з продажу у київській «Книгарні Кав’ярні Старого Лева»
P.S. Ось ми й знайшли винуватицю історії. Це завдяки Олі та іншим працівникам мережі книгарень-кав'ярень Старого Лева мої друзі думають, що я працюю у «казковому будинку». Оля - справжня книжкова фея, яка знає усі таємниці найкрутіших видань Старого Лева і готова поділитися ними з читачами.
Очікування:
Люди читають усі-усі книжки, які вони купляють. Робота у книгарні спокііійна і монотонна (спойлер – ніт!). А ще можна весь день читати на роботі.
Реальність:
Часто люди купляють книжки, коли ще попередні не прочитані. У книгарні, як виявилось, багато живого спілкування, такий собі літературний клуб щодня.
Читати весь день на роботі не виходить – нереально зосередитись і повертатись в сюжет. Тобто коли ти продавець у книгарні й весь день читаєш, то щось із цим днем не гаразд. Хоча поза роботою читаєш навіть більше, ніж до того, як прийшла в книгарню.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно