0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
Я дивлюсь їм у вічі…
Вже шістнадцять років я дивлюсь їм у вічі… Складається враження, що весь цей час ми ведем два діалоги – словесний і оцей… на рівні очей. Я – бібліотекар, вони – мої читачі… Скажете, все це справи давно минулих днів, тепер посередництва з книгою читач не потребує, а я компетентно заявляю – все це дуже актуально, було і є, але тільки сьогодні в мене з’явився залізний аргумент…
 
Коли 21 листопада студенти піднялись з протестами, я вже чітко розуміла, що боротьба буде затяжною, адже добре уявляла очі тих, хто відірвався від книги або й найсучаснішого гаджета, а також і від нашого діалогу, отого, на рівні очей. О! то особливі люди - вони так просто не відступляться… Люди, що змусили світ повернути собі ГІДНІСТЬ…
 
Але зі мною залишились інші читачі, очі яких стали транслювати мені тепер набагато більше того, що не скажеш словами.
 
Полинули заклики – відгородити дітей від інформації, яка потребувала введення в їхній світ понять – революція, агресія, корупція, героїзм, а, зрештою, і війна… Ми розгублено шукали виходів, а дітей, підлітків у стінах нашої бібліотеки ставало все більше… Комусь просто не було, куди йти, хтось відчував потребу бути між людьми, хтось шукав однодумців, що бути з ними на місцевому Майдані, а комусь просто хотілось зізнатись, як він боїться за свого тата/маму на Майдані у Києві… Дорослі сперечались, наскільки дотичними до подій мають бути діти, що можуть зробити для них дорослі…
 
А ситуацію вирішили книги. Так, як завжди, книги. І, якщо Революція Гідності українцям повернула Україну, то читачам вона повернула розуміння, що КНИГИ і є тою безвідносною СВОБОДОЮ, яку не може узурпувати жоден диктатор… Ми почали говорити про книги і про те, у скількох книгах описані подібні події, коли людство бореться за те, щоб залишатись людьми і на наших очах всі ці речі раптом перестали бути суто «книжковими»…
 
Тепер, отримавши свідчення героїзму в прямому ефірі, мої читачі готові до нових діалогів. Вони готові отримувати нову інформацію, яка тепер сприймається як джерело свободи. І тепер я готова стверджувати – аби психологічний тиск подій сучасності не став пресом – давайте подаруємо дітям радість… та чому дітям – усім… Нехай попервах це буде тиха радість, що з «журбою обнялась», але вона дасть можливість не збожеволіти всім тим, хто надто гостро реагує на події, в сім’ї котрих увірвався кривавий лютий. Напевно, не конче дітям розумітись на усіх тонкощах політичної гри і орієнтуватись у реаліях політичного життя, адже відомо, що громадяни демократичних країн знають імена далеко не усіх своїх депутатів, бо їхня робота організована і дієва, а тому малопомітна… Нам час повертати дітям дитинство…
 
А тепер практично, бо не звикла залишатись в площині теорії… Щоб допомогти собі в цій ситуації – давайте обмежимо спілкування в соцмережах і збільшимо спілкування в реалі. А приводом може бути нова вистава, цікава експозиція, флеш- моб, а в моєму випадку – будь-яка подія навколо книги. Бо, якщо книги дарують внутрішню свободу, то вони здатні і повернути світлу радість. Особливо це стосується юного читача. Ось це і є мій аргумент. Залізний. Абсолютний. Нам потрібні книги. І потрібні ті, хто навколо книг творить події – хто б це не робив - письменник, видавець, букініст, продавець книг чи бібліотекар. І тоді продовжиться мій з читачами найправдивіший діалог … отой, на рівні очей…
 
Шануймо один одного. І до зустрічі «на живо»!
Вам може бути цікаво
Уривок із книги «Іван і Феба» Оксани Луцишиної
Богдана Бондар проведе майстер-клас з малювання у Києві
Літературний клуб Навиворіт: підлітки обговорять «Під скляним ковпаком» Сильвії Плат
Карибська кримінальна драма: Directed by Ernest Hemingway
Галина Вдовиченко презентує новий роман у Києві
Олег Сенцов: «Я пишу про те, що мені болить»
stary_lev Стежити
дописів читачів
Матеріали по темі
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати