Читомо оголосило результати «Вибору Читомо-2025» — відзнаки, що підсумовує рік у сучасній українській прозі. Серед 12 книжок, які критики радять читати, — одразу три видання Видавництва Старого Лева. Це тексти, що по-різному, але однаково чесно працюють із досвідом війни, втрати, тривоги й пошуку сенсу — і саме тому формують важливий зріз українського літературного процесу сьогодні.

Розповідаємо про книжки Видавництва Старого Лева, відзначені «Вибором Читомо-2025».

«Гемінґвей нічого не знає» — Артур Дронь

Збірка Артура Дроня — це жорстке й водночас дуже точне осмислення війни, етики та криз сучасного світу. Тексти не намагаються прикрасити дійсність або сховатися за літературними масками — навпаки, вони говорять прямо про нерепрезентативні голоси, спрощення й хибні уявлення, які формують наше бачення війни та людини на війні.

«Зріз кризи – ось як можна описати збірку Артура Дроня в двох словах. І криза ця не українська, а світова. «Гемінґвей нічого не знає» – це про загальне хибне розуміння війни, військових, етики, що базується на нерепрезентативних голосах… Дронь дає відповідь – коротко й чітко, – заразом долаючи кризу незнання», — ділиться літературознавиця й критикиня Тетяна Калитенко.

 

«Хороші передчуття» — Богдан Коломійчук

Дев’ять новел Богдана Коломійчука — це проза особистого досвіду, в якій фіксуються стани переходу, втрати й пам’яті. Війна входить у текст не як абстрактне тло, а як подія, що розриває життя навпіл — на «до» і «після». Герой говорить про теперішнє, постійно озираючись на дрібні, буденні деталі минулого, які раптом набувають рятівної ваги.

«Глибока щемка проза. Коли ностальгуєш, значить, є іще за чим сумувати. Він закликає той ностальгійний шум як спасіння… Фіналізується ж книжка оповіддю про Різдво — про гарячку від поранення і примарну віру, що ніч довгого переходу мине», — говорить про книжку літературознавиця й критикиня Ганна Улюра.

 

«Вівці цілі» — Євгенія Кузнєцова

Роман Євгенії Кузнєцової — це проза сповільненого ритму й внутрішньої відстороненості. Події тут ніби розгортаються у приглушеній тональності, де найсильніша емоція — тривога, а життя в запіллі на третьому році повномасштабної війни постає як низка тихих, але виснажливих днів.

«Напевне, найкраще характеризують роман два слова — сповільненість і відстороненість. Це безрадісний артхаузний фільм про похмуру дійсність, у якій персонажі продовжують шукати сенс. Сильний своєю правдивістю та гіркою іронією роман», — зазначає критик Ростислав Семків.

  

Про відзнаку «Вибір Читомо-2025»

«Вибір Читомо» — нова відзнака медіа про книжки Читомо, яку у 2025 році вручили вперше. Вона покликана оприявити здобутки сучасної української прози не за жанровими ознаками, а за силою художнього висловлювання, естетикою форми та здатністю літератури осмислювати реальність. Саме тому у фокусі — фікшн та автофікшн, де досвід часто виявляється сміливішим і радикальнішим за будь-яку вигадку.

Перелік формувало журі у складі одинадцяти літературних критиків і одного творчого тандему: Анастасія Герасимова, Тетяна Калитенко, Аріна Кравченко, Тарас Пастух, Тетяна Петренко, Катерина й Анатолій Пітики, Богдана Романцова, Ілля Рудійко, Ростислав Семків, Валерія Сергєєва, Ярослава Стріха та Ганна Улюра.

«Ми часто хизуємося, що українська книжка потрапляє у списки The Washington Post чи The New York Times, але потрапити до списку українських літературних критиків — це, можливо, складніше і точно дуже почесно для письменників і видавців. Ми запросили до оцінювання професійних читачів і людей, чиєму смакові довіряємо. Індивідуальні списки були дуже різні, адже вартісних видань — десятки. У підсумку ми пропонуємо 12 книжок, які точно варто читати, щоб зрозуміти, чим живе українська проза сьогодні», — говорить співзасновниця й головна редакторка Читомо Оксана Хмельовська.