«Вся поезія Антонича побудована на реконструкції дитинства»
У київській Книгарні «Є» що на Хрещатику презентували нову книгу із серії абеток-енциклопедій «Видавництва Старого Лева» – «Антонич від А до Я». Про універсальність та сонячність львівського поета та про роботу над виданням розповідали автор текстів та дослідник біографії Антонича Данило Ільницький, художники Людмила та Володимир Стецьковичі, а вела розмову поетеса Олена Гусейнова.
«Важливо пригадати, що Іван Огієнко, відомий церковний діяч та літературний критик, який до того ж не був представником Західної України, ще у 1935 році написав статтю «Мова Антонича», у якій він назвав поета «мовним чудом над Полтвою», – Данило Ільницький розпочав розмову з ідеї відкритості Антонича для читачів з усієї України. – Також він писав про реальність творення соборних цінностей в Україні та про те, що мовні кордони відсутні. Будь-яка людина з Харківщини чи Київщини може читати ці вірші. «Антонич від А до Я» – книга для сімейного читання, і має також заповнити прогалину незнання галицької літератури у всій країні».
«Ця видання, з одного боку, пізнавальна книга для дітей, з іншого – енциклопедія, у якій кожне слово має розповідати цілісну історію. Як вам було працювати у такому форматі?» – цікавилася Олена Гусейнова.
«Начебто ці книги мають дуже чітку структуру – літери, гасла та короткі невеликі історії, все мало би виглядати стандартно, – пояснював Данило Ільницький. – Але кожен автор підходить до укладання тексту дуже по-різному. У 2015 році, ювілейному для Митрополита Андрея Шептицького, Галина Терещук запропонувала формат абетки для однієї книжки, а не серії. Але зрештою з’явився Іван Франко Богдана та Наталі Тихолозів, відомих франкознавців, потім – Тарас Шевченко від Леоніда Ушкалова. Від книжки до книжки формат трохи змінюється. Якщо у Франка багато фактажу, то у нас більше історій, розповідей про людину зовнішню та внутрішню. Дуже важливо у цих виданнях представити автентичний образ людини при тому, що усі тексти побудовані на документах, усних свідченнях, на перевірених враженнях дослідників Антонича. Це повна картинка життя поета. Ми дуже хвилювалися, щоб не було нічого зайвого, і нічого пропущеного, щоб були згадані усі збірки, населені пункти, ключові постаті».
Людмила та Володимир Стецьковичі зізналися, що чи не найбільшого задоволення їм приносила ідея перенесення минулого у сучасність, оживлення постатей, щоб їх можна було відчути тут і тепер. Тому на сторінках видання Антонич носить сучасні окуляри, підкочені штани та інше, що допомагає передати «дитячість» поета.
«Ми ставили собі за мету розповідати історії. Так, ключовою темою в абетці є Антонич, як дітвак, – говорили художники. – Він помер у молодому віці, в 27 років, справді мав здатність зберігати у собі внутрішню дитину. Є всі підстави думати, що як інтелектуал він підтримував ідею повернення до дитинства, адже вся його поезія побудована на реконструкції дитинства. Це все ми спробували втілити в образах, щоб дитина, як головний читач книжки, змогла знайти цю суголосність. Антонич був такою самою дитиною, любив дивитися у вікно та відстукувати паличкою, коли вигадував вірш. Ходив в окулярах, навчався та читав книги, співав пісні та інше».
«Коли писав тексти до цієї книжки, уявляв, що навколо мене сидять усі мої похресники, і їм я розповідаю історію поета, – завершив Данило Ільницький. – У книжці є момент протиставлення зовнішнього та внутрішнього світів Антонича, останні з яких набагато цікавіший. Допінгом поета були пам’ять та уява, а ще вроджена здатність з ними працювати. Пам’ять – це реактуалізація дитинства. Дитина набирається вражень, а потім усе життя їх переосмислює. Не тільки діти, а й дорослі люблять цю книгу. І це нормально, добра дитяча книга завжди захоплює і дорослого».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно