«Всесвіт - як повітряна кулька, яку надувають»
Однією із найяскравіших новинок Книжкового Арсеналу від «Видавництва Старого Лева» стала книжка відомого фізика-теоретика Стівена Гокінґа та його дочки, письменниці Люсі Гокінґ «Джордж і таємний ключ до Всесвіту». Презентував її Старий Лев у форматі лекції-розмови з науковцем, фізиком, завідувачем кафедри квантової теорії поля КНУ ім. Т. Шевченка Станіславом Вільчинським.
Пан Станіслав, як і Стівен Гокінґ у своїй дитячій книжці, просто та цікаво розповідав про складні речі - безмежність Всесвіту, Великий вибух, матерію та антиматерію, атоми і кварти, сингулярність, адронний колайдер. І, зважаючи на реакцію слухачів, йому вдалося їх зацікавити. Якщо судити про читачів книжки «Джордж і таємний ключ до Всесвіту» по аудиторії, яка прийшла послухати і поспілкуватися з науковцем, то цю книжку люблять і читають усі - від п'ятирічних хлопчаків та дівчаток до найстарших поважних панів та панянок. А ще стало зрозуміло, що людям, які захоплюються наукою про космос, дуже легко знайти спільну мову. Запитання та навіть дискусії, які виникали під час презентації, показали - не важливо, чи тобі шість років чи 22, якщо ти любиш космос і цікавишся ним, то спілкуватимешся зі співрозмовниками на рівних.
«Я добре знаю наукові праці Стівена Гокінґа, - розповідав Станіслав Вільчинський. - Адже вони перетинаються з моєю роботою. Гокінґ - неймовірний науковець. Та, прочитавши його дитячу книжку, я зрозумів, що він ще й геніальний комунікатор. Йому вдалося легко, просто і цікаво розповісти про складні речі, які зазвичай сприймають як занудну науку, і при цьому не перекрутивши жодного факту. Такі книжки, як ця, насправді дуже і дуже важливі, адже вони допомагають нам розуміти світ навколо, а також завдяки їм можна закохатися в науку, побачивши її під новим кутом зору».
Одна із маленьких читачок розповіла, що коли дізналася, що Всесвіт не має закінчення, то вирішила запитати у вчителів, чому ж він такий великий і як це уявити. Але відповіді юній дослідниці так ніхто і не дав. Станіслав Вільчинський спробував виправити цю несправедливість: «Уявити Всесвіт насправді нескладно, - казав він. - Уявіть собі повітряну кульку, яку надувають. А на її поверхні намальовані цяточки - це і будуть галактики. Всесвіт зараз роздувається, галактики втікають одна від одної. Наразі ніхто не знає, чи є межа, до якої може рости Всесвіт. І, швидше за все, щось більш конкретне про майбутнє Всесвіту ми зможемо дізнатися лише через 5 млрд. років. Це залежить від того, яка фізична суть темної енергії, яка керує динамікою Всесвіту».
«Наука, яка вивчає Всесвіт, називається космологія, - продовжував Станіслав Вільчинський. - І наукою у звичному сенсі цього слова вона стала нещодавно - років 20-25 тому. Що ми знаємо про Всесвіт? Перш за все, він однорідний. Його властивості скрізь однакові. Він розширюється - все, що ми бачимо на небі, втікає від нас. Галактики, зорі, комети постійно народжуються і вмирають, це безперервний процес. Всесвіт теплий, хоч і звучить це доволі іронічно, адже середня температура там близько мінус 270 градусів за Цельсієм».
Розмова зі Станіславом Вільчинським так сподобалася дітям, що вони ніяк не хотіли його відпускати, тож взяли його в облогу і ще годину після завершення основної презентації спілкувалися з ним приватно, закидаючи запитаннями.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно