Володимир Єрмоленко: «Творчість неможлива ані з чистої радості, ані з чистого болю»
У вівторок, 7 липня, у київській кав’ярні-книгарні «Хармс» відбулася лекція Володимира Єрмоленка «Радість і біль у літературі та філософії». Захід відбувся за мотивами книги «Далекі близькі», що цього річ вийшла у «Видавництві Старого Лева».
«Я помітив, що у кожному столітті домінує певний стан – радість чи біль. Наприклад, історія Казанови, як і всього ХVІІ століття, говорить нам, що життя – це радість. Натомість ХІХ століття марить образом первинного гріха та каже, що ми мусимо платити навіть за чужі провини. Це два такі гіпертрофовані погляди, дві утопії», - пояснює тему лекції Володимир Єрмоленко.
А й справді, біль і радість, як вони скеровують наше життя? Що з них породжує творчість, а що вбиває? Письменники і філософи пишуть, коли їм боляче чи коли їм добре? Що нам може більше допомогти?
Автор дав свою відповідь на ці питання: «Ми входимо у це життя, і невідомо, що на нас чекає. Мені завжди здавалося, що творчість неможлива ані з чистої радості, ані з чистого болю. Дуже часто творчість - це момент, коли радість і біль сполучаються у такий спосіб, що людина перетворює біль на радість. Книга «Далекі близькі» й розповідає про людей, які вміли це робити – реагувати на свій біль і радість так, щоб побачити у них щось особливе».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно