Володимир Єрмоленко: «Філософію слід оживлювати через оповідь»
Постійно у мандрівках та в пошуках нових героїв, філософ і журналіст Володимир Єрмоленко не втомлюється наближувати українських читачів до таких далеких, але водночас таких непересічних людей – Флобера, Руссо, Казанову, Зонтаґ чи Гофмана. У своїй книзі «Далекі близькі», що вийшла у «Видавництві Старого Лева», кандидат філософських наук зібрав історії відомих мислителів, письменників, філософів, щоб показати читачам, що, попри свій талант, кожен із них був звичайною людиною із власними переживаннями, злетами, падіннями. Цю книжку було презентовано у львівській книгарні «Є».
Для самого автора Львів завжди був містом, яке дивує. І цього разу його приємно вразила можливість надрукувати філософську книгу в час, який є дуже складним для України, саме у львівському видавництві. Сама книжка «Далекі близькі», за словами автора, виникла з розмов: «Її коріння — усні, адже я викладаю курс філософії літератури в Києво-Могилянській академії, де і розповідаю про всіх персонажів з книги. Для мене важливо було їх оживити, щоб вони мали власні історії й були тілесними». Володимир Єрмоленко зобразив кожного свого героя не просто як історичну постать, а намагався ставити перед читачами ті питання, які турбували Руссо, Сьюзен Зонтаґ чи Мішеля Турньє. «Всі автори стикаються з певним болем, нестачею чогось, із власними недоліками. І тут виникає питання: як вони їх долають? Як перетворюють свої вади на переваги, — риторично запитує філософ. — Адже творчість народжується з двох елементів – нашої реакції на свої недоліки й уміння перетворити їх на багатство».
На думку модераторки зустрічі Ірини Старовойт, книга «Далекі близькі» — це своєрідне пограниччя думок — між думкою, яка змінює людину, та думкою, що кидає виклик суспільству, змінюючи його. «Для мене надзвичайно важливими є два есеї — про Сьюзен Зонтаг та Сабіну Шпільрейн. В обох випадках відбулася трансформація думки в дію, яка принесла певну зміну», — зазначає літературознавець. Що ж стосується улюблених есеїв самого Володимира Єрмоленка, авторові важко виокремити один чи два. На його думку, кожна розповідь про персонажа містить свої додаткові сенси, які стають близькими читачеві.
«Роль Володимира Єрмоленка і всього його покоління є ще більш важливою з огляду на те, що він додає нового, надзвичайно живого думання, адже є гарним оповідачем, — наголошує Ірина Старовойт, — він повертає філософію до живої мови». Справді, книга «Далекі близькі» — не лише зібрання найцікавіших фактів з життя дванадцятьох видатних мислителів, а й неперевершена манера розповіді про те, що дуже часто лишається «за кадром» — про втрату, розпач, страждання, пошуки самоідентичності та своєї місії у житті, про те, що робить нас такими близькими до тих, хто лишився далеко у часопросторі.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно