"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Володимир Моренець: «Цей роман руйнує стереотипи, які досі є в нашій свідомості»
У середу, 13 червня, у київські Книгарні «Є» відбулася дискусія про роман для підлітків та дорослих Сергія Оксеника «Вбивство п’яної піонерки». Про трагічне та веселе, постпам’ять та радянську епоху, елементи страшного та детективного говорили літературознавці, письменники та друзі автора книжки – Володимир Моренець, Галина Ткачук, Наталія Степанчук, Наталія Пелешенко та Любов Базь. Модерували зустріч Ірина Борисюк та Ніна Павлюк.
 
Учасники дискусії розповідали про найбільш улюблені епізоди, говорили про речі, які здивували у романі, те, як у ньому працює пам’ять, які епізоди є біографічними, а які ні. «Є наприкінці книжки один епізод, що найбільше мене розчулив. Він про те, як історії змінюються під час розповіді, як обростають різними відтінками й емоціями, що роблять їх цікавішими», – поділилася Наталія Степанчук.
 
 
«У деяких епізодах цієї книжки страшні речі перестають такими бути і стають смішними та позитивними, – додала Любов Базь. – І це було особливістю Сергія Семеновича: він умів перетворити сумну історію на веселу». «Цей роман – це доброта і щирість, світло і тепло, якими дуже вражав у своїх творах і житті Сергій Оксеник», – зауважила Наталія Пелешенко.
 
«Я плакала над двома моментами у книжці, – поділилася Галина Ткачук. – У них погану ситуацію рятує тато. Зокрема в дитячій літературі завжди є тато, який може прийти на допомогу, який любить і підтримує – і коли діти малі, і коли дорослі. Сергій Семенович є для нас таким татом».  
 
 
Про біографічні речі в тексті розповів друг і колега письменника Володимир Моренець: «Цей текст прошитий власним життям автора. У нього дуже потужна біографічна основа, і сам твір помережаний спогадами Сергія. Це думки зрілого чоловіка, який згадує дитинство, щоб показати силует радянського часу, але оминути політичну проблематику. У ньому зосереджене неймовірне тепло, внутрішнє зворушення і увага. Цей роман писався, як текст про найголовніше, що буває в житті людини. Це свого роду підсумки, повні духовної відвертості та щирості».
 
 
На цільову аудиторію книжки звернула увагу Наталія Степанчук: «Ця книжка дуже різновекторна і багатопланова. Широка амплітуда читачів може знайти цікаві саме для них речі. Ті, хто жив у радянські часи, побачать знайомі епізоди, натомість підлітки – читатимуть історії про життя на канікулах. І це тільки декілька типів читачів, які можуть почерпнути на сторінках роману щось близьке для себе. Сам же автор призначав цю книжку “для підлітків будь-якого віку” – і це дуже влучне уточнення».
 
 
 
Про гру в романі розповіла Ніна Павлюк: «У цьому романі дуже багато гри: на рівні адресата – про це розповіла Наталія; на рівні адресанта –  два оповідачі та авторська іронія щодо них; на рівні жанрових очікувань – завдяки заголовку всі чекають на детектив, а виявляється, що це не так; а також на рівні назви».
 
 
«Уявлення молоді про радянський час дуже нереалістичне, – зауважив Володимир Моренець. – І щоб його змінити, потрібні такі книжки, як ця. Усі часи мають свій драматизм, зокрема і в нашому є багато негативу. Але на сторінках свого роману Сергій показує чар цього складного часу, не одягаючи рожеві окуляри, не створюючи ілюзій. Це не був солодкий час, але в ньому була своя привабливість. Цей роман руйнує стереотипи, які досі є в нашій свідомості».
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage