Вітольд Шабловський: «Дуже втішився би, якби хтось з українських авторів написав подібну книжку про складні моменти української та польської історії»
Під час 24 Форуму Видавців у Львові відбулася презентація книги «Кулемети й вишні. Історії про добрих людей з Волині» Вітольда Шабловського. Автор – відомий польський репортер, що впродовж трьох років записував історії очевидців Волинської трагедії – та перекладач Андрій Бондар говорили про непросту історію українсько-польських взаємин, про потребу діалогу та роль у ньому людей від культури. До уваги читачів – кілька цитат Вітольда Шабловського:
«Подорожуючи від села до села, збираючи спогади очевидців (або їхніх синів, дочок, онуків) про події на Волині 1943 року, я переслідував одну мету – мені цікаво було дізнатися, звідки у найтемнішу ніч взаємоненависті та війни береться добро та милосердя».
«Я довго наважувався на цю серію репортажів, десь із півроку. Не уявляв, як це виглядатиме: ось я приїжджаю у село, стукаю у дерев'яну хатинку, мені відчиняють... І що я кажу? Добридень, мене звати Вітольд, чи пам'ятає пані, що тут було у 43 році? Це видавалось божевільною ідеєю. І коли я все ж наважився, приїхав на Волинь, то мені надзвичайно пощастило з першою співрозмовницею (я свідомо кажу це, бо зустрінь я когось іншого – усе могло скластися інакше). Я зустрів святу жінку – пані Шуру (Олександру Васейко), батько якої рятував поляків під час Волинської трагедії. Вона надзвичайно бідна жінка, у неї в прямому сенсі немає нічого, а коли я привозив їй якісь гостинці, то вона одразу ж роздавала їх сусідам. З пані Шурою, та з деякими іншими героями моєї книги ми потоваришували, я й часом їжджу їх провідувати».
«Особливим героєм цієї книжки є пастор Ян Єлінек з села Купичева (чех за національністю, був пастором чеської колонії на Волині). Це неймовірна людина, що рятувала усіх: євреїв, поляків, українців, червоноармійців. Для мене він є людиною, що мала контакт із вищими силами. Я отримав від приятелів пана Яна його щоденник. Він молився за усіх, Бог не відповідав йому, але пастор продовжував молитися. У 42 році з ним трапилася цікава історія: під час служби він розповів прихожанам, що справжнім покликанням християнина є допомагати ближнім, і якби вони зараз вийшли із храму і побачили на подвір'ї скаліченого Гітлера, то перш за все мали б його привести до тями, перев'язати рани й нагодувати, а вже потім судити. Через тиждень до храму не прийшла половина прихожан. Але пастор все одно не відхилився від своїх переконань: тільки у своєму домі він дав прихисток і врятував від смерті 150 людей».
«Як сприйняли книгу у Польщі? По-різному. Найперше, поляки дуже здивувались, що їх не лише убивали, а й рятували. А коли читали, що рятувальників було більше, аніж убивць, то перепитували, чи це бува не одруківка... Знаєте, моя книга вийшла дуже вчасно для Польщі – одночасно з фільмом Войцеха Смажовського «Волинь». Я боявся цього фільму, бо добре знав любов Смажовського до кривавих сцен. Мені писало багато читачів, що для них книжка є важливою, бо вона не несе цієї жорстокості. Я намагався провести читачів крізь 43 рік максимально безпечно, без психологічних травм».
«Зараз я міркую, що реакція (на книгу у Польщі. - ВСЛ) була радше позитивною...Вийшла хороша рецензія в "Католицькому Тижневику", книжка отримала премію Newsweek ім. Терези Торанської. Але були, звісно, й звинувачення, мовляв "книжка дуже проукраїнська"».
«Назва "Кулемети і вишні" – оригінальна попри те, що у Польщі книжка вийшла під назвою "Sprawiedliwi zdrajcy" ("Справедливі зрадники"). Я тримав її в голові, коли писав книжку: вишні як символ переходили з історії в історію, це точка повернення, що об'єднує розповіді різних людей».
«Користю від виходу цієї книги я вважаю хоча б те, що люди, котрі дуже у підвищеній тональності говорять про Волинь, також раптом згадали, що і їхніх батьків також рятували українці».
«"Кулемети і вишні" - це не лише книжка про Волинську трагедію, а й про людей, стосовно яких поляки мають борг вдячності. Дуже втішився би, якби хтось з українських авторів написав подібну книжку про складні моменти української та польської історії».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно