Віра Агеєва: «Я написала книжку про абсолютно невідомого Бажана»
Про найцікавіші факти із біографії (не)радянського класика Миколи Бажана розповіла киянам авторка життєпису «Візерунок на камені», літературознавиця Віра Агеєва. Розпитувала письменницю про подробиці із життя поета Анастасія Левкова.
«Деякий час існував тренд відмовлятися від радянських авторів, які було "обласкані" радянською владою. Проте Віра Павлівна доводила і доводить, що ці митці виходили за рамки радянської літератури, і що вони чинили активний спротив системі. Зокрема вона досліджувала творчість і життєвий шлях Миколи Хвильового, Майка Йогансена, Віктора Петрова (Домонтовича). Був серед них і Микола Бажан», – ввела у контекст розмови Анастасія Левкова.
У продовження Віра Агеєва розповіла, як почала писати про (не)радянських письменників: «У 1980-х розмова про розстріляних, постраждалих авторів була конче необхідною і цікавою. Ми не знали Хвильового та інших авторів довгий час, вони були поза каноном. І тоді ж була тенденція махнути рукою, наприклад, на Тичину чи Бажана, назвати їх сталіністами і поставити на цьому крапку. Я ж вважаю, що Бог нам дав так багато гарних поетів в першій половині ХХ століття, якими не варто розкидуватися. І мені дивно, коли кричать, що ці поети були сталіністами і негідниками. Я не претендую на те, щоби їх судити, і співчуваю кожному, хто загинув. Але ті, хто вижили, не обов’язково вибороли своє життя підлістю, багато з них теж чинили спротив системі».
Віра Агеєва наголосила, що писала книжку про абсолютно невідомого Бажана. «Ми так багато говорили про Бажана як найкращого автора в українській сталініані, що забули, яким гарним він був поетом, – зауважила авторка. – Ми чимало не знали про нього. Наприклад, що Бажан був сином петлюрівця. Його донька дізналася про це аж у 1990-х, і цей факт важливий. Він був вихованцем Михайля Семенка. А ще – що Микола Хвильовий, прочитавши "Гофманову ніч", став перед молодим Бажаном на коліна».
Розповіла авторка й про поезію Бажана, в якій єдналися й експресіонізм, і класицистські мотиви. А ще, що «Витязь у тигровій шкурі» Шота Руставелі у перекладі Миколи Бажана вважають найкращим з сьогодні існуючих. «Бажан міг взятися за переклад улюбленого Рільке, та за тогочасних обставин вирішив перекладати Руставелі. Хоча й не знав добре грузинської мови, добре орієнтувався у культурні й культурному контексті, адже був сходознавцем за фахом».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно