"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Віра Агеєва: «Микола Бажан – це поет-підкорювач хаосу»
У музеї Національного університету «Києво-Могилянська Академія» (Київ, вул. Г. Сковороди, 2) відбулася перша презентація нетипової біографії українського класика «Візерунок на камені. Микола Бажан: життєпис (не)радянського поета». Авторка видання, професорка НаУКМА, літературознавиця Віра Агеєва розповіла про те, що унікального є в цій книжці, та про які нетипові історії із життя поета можна дізнатися із життєпису. Вів розмову літературознавець Ростислав Семків.
 
«Це наукова книжка, але написана так, що її цікаво читати, вона має інтригу, – розпочав зустріч Ростислав Семків. – У книзі ми знаходимо не список сухих фактів, а справді цікаві, показові та парадоксальні речі. Тут і про зв’язок Миколи Бажана з Уманню, і про його оригінальність, як автора. Він був справді складною постаттю. Багато таких особистостей з’явилися у невдалий час, адже вони могли писати не те, що хотіли, а те, що мусили, мали йти на певні компроміси з собою. Бажан – це яскрава постать у складний час, його життя супроводжував довга низка важких виборів. Але при тому це людина, яка завжди пам’ятала про мистецтво у його чистій сутності».
 
Найцікавіші цитати Віри Агеєвої про життєпис (не)радянського класика Миколи Бажана:
 
«Бажан – відомий класик, але ми не знаємо ні його біографії, ні творчості. Таких яскравих дебютів, як у Бажана, ще треба пошукати. Перший вірш він написав у п’ять років, і відразу вразив читачів неймовірним лексичним багатством».
 
 
«У назві книги фігурує «(не)радянський». Для мене ці дужки дуже важливі. Насправді, словосполучення «український радянський поет», яким досі рясніють шкільні підручники, для мене оксюморон. Серед таких великих письменників, як Рильський, Бажан, не було поетів радянських за переконаннями. Бажан завжди носив маску, але близькі знали його справжнього». 
 
Про творчість поетів у радянські часи
 
«Я не дуже вірю в поетів-героїв. Звісно, є виключення, на кшталт Василя Стуса. Гадаю, не всі здатні на героїчні вчинки. Максим Рильський у 1930-40 роки навіть написав свій найкращий любовний цикл. Павло Тичина після 1930-х писав все гірше. А щодо Бажана, між 1930 і 1957 роками як поет він зник. У цей час він багато видавав та перекладав, втікав у переклад. Тоді всі перекладали грузинських класиків, а раптом Йосипу Віссаріоновичу сподобається. 1937 року в Радянському Союзі дуже гучно відсвяткували ювілей Шота Руставелі, автора «Витязя в тигровій шкурі». Тоді ж Микола Платонович поклав на стіл 4-кілограмовий український переклад цього твору, і Сталін сам вніс Бажана у список на орден Леніна. І цей орден врятував життя поету. Бажан більшість своїх найкращих віршів написав на сьомому та восьмому десятках життя. У 1950-х роках таких поетів хвалили, їхні твори видавали, але писали вони про Сталіна і партію. Та не згадували про свої ранні речі, бо не мали на те права». 
 
 
Про патріотизм та культрегерську діяльність
 
«Бажан – це поет-підкорювач хаосу. Це було його в характері. Свою гібридну війну він вів чесно, на користь України. У першому виданні поеми «Данило Галицький» Бажан вжив слово український 12 разів, але після цензури ця кількість зменшилася. Як заступник голови раднаркому, він займався збереженням спадщини, і це теж дуже важливо». 
 
«Культрегерський подвиг Бажана – це енциклопедія. У 1944 році, коли ще тривала війна, країна була розорена і знищена, Бажан добився постанови про відновлення видання Української радянської енциклопедії. Якби не Бажан, ми би не були енциклопедичним народом. І таких, на перших погляд, дрібних речей у його біографії багато. Коли виходив двотомник Бажана, його назвали «Політ крізь бурю», і це найточніше визначення його життя. Політ крізь бурю – це розрахунок із страхами 1937 року».
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage