Міжнародна асоціація видавців (IPA) відзначила українську письменницю Вікторію Амеліну Спеціальною відзнакою премії Prix Voltaire, яка вручається за видатний внесок у боротьбу за свободу слова. Церемонія нагородження відбулася під час 34-го Міжнародного конгресу видавців, що проходив у Ґвадалахарі (Мексика) з 4 по 6 грудня 2024 року. Відзнаку замість Вікторії отримала Олександра Матвійчук, голова Центру громадянських свобод.  

Prix Voltaire ще раз нагадує світові про виняткову роль Вікторії Амеліної як письменниці, активістки та правозахисниці, яка залишила глибокий слід у літературі та боротьбі за свободу слова.

На церемонії організатори згадали про минулорічний виступ Вікторії в Норвегії, де вона отримувала цю ж нагороду замість українського письменника Володимира Вакуленка. Його було вбито російськими окупантами в 2022 році на Ізюмщині. У своїй промові, приймаючи нагороду за Вакуленка, Вікторія зазначила:  

«Я, українська письменниця, говорю від імені мого колеги Володимира Вакуленка, котрий, на відміну від мене, не пережив ще одну спробу російської імперії стерти українську ідентичність. Українська літературна спільнота вдячна за відзнаку. Ця нагорода унікальна, значуща та зворушлива. Частково через те, що ніхто із сотень інших українських авторів, котрі, як і Вакуленко, були вбиті протягом усієї української історії, не отримував цю міжнародну відзнаку посмертно. Я впевнена, що Володимир Вакуленко хотів би також їм присвятити цю премію».  

Спеціальна нагорода Prix Voltaire вручається посмертно, щоб підкреслити значення боротьби лауреата за свободу самовираження та наголосити на тому, як цю свободу було утихомирено.  

Отримуючи нагороду за Вікторію Амеліну, Олександра Матвійчук підкреслила масштаб діяльності письменниці:  

«Після виступу до мене підходило багато людей, які говорили, що знають Вікторію особисто, бо познайомилися з нею на якомусь книжковому фестивалі чи мистецькому заході. Я вкотре дивуюся, як багато вона робила — їздила та виступала, волонтерила, документувала воєнні злочини, писала книгу. І звичайно, мені дуже сумно, що Віка не може забрати свою нагороду сама. Але місточки, які вона будувала між Україною та світом, досі працюють, і на цьому міжнародному конгресі авторів та видавців з усього світу це дуже відчутно».  

  

Вікторія Амеліна — авторка кількох визначних творів, серед яких романи «Синдром листопаду, або Homo Compatiens», «Хтось, або Водяне Серце», дитячі книги «Е-е-есторії екскаватора Еки» та «Дім для Дома». З червня 2022 року вона приєдналася до правозахисної організації Truth Hounds, документуючи воєнні злочини на деокупованих територіях сходу, півдня та півночі України.  

1 липня 2023 року Вікторія Амеліна померла внаслідок поранення, отриманого під час ракетного обстрілу Краматорська. У 2024 році у «Видавництві Старого Лева» вийшла її збірка поезій «Свідчення». А на весну 2025 року заплановано публікацію її книжки War & Justice Diary: Looking at Women Looking at War («Щоденник війни і правосуддя: Дивлячись на жінок, що дивляться на війну»).