0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
Василь Махно: «Поезія — це абсолют мови»
У поетичній книжці Василя Махна «Одновітрильний дім» океанічні простори й атлантичні узбережжя переплітаються з дуже особистими образами, спогадами та навіть біблійними алюзіями. Нова збірка поета містить насичені тексти й такі ж насичені ілюстрації художниці Арміне Божко.
 
В останній день книжкового фестивалю Book Forum письменник представив свою книгу читачам у Львові. Під час презентації, яку модерував Артур Дронь, Василь Махно розповів про історію збірки, її назву та ілюстрації, а також — про ставлення до письменництва та поезії. Автор почитав деякі вірші з «Одновітрильного дому» та підписав охочим примірники книги.

Сьогодні ділимося з вами найцікавішими думками Василя Махна з недільної презентації.
 
ПРО ПОЕЗІЮ
Поезія — це абсолют мови. Жоден літературний жанр не зводить мову до такого абсолюту. Колись Іван Драч сказав таку, здавалося б парадоксальну річ: «Вірші не потрібні нікому, і саме тому вони найголовніші». Отже, цей абсолют мови — явище, коли якісь із тисяч слів, які існують в мові, вперше сходяться саме в цьому вірші. Вони вперше сходяться в такому порядку саме в тексті, який написав автор. Для мене поетична мова — це мова дуже точна. Як математична формула. Як у формулі не може бути нічого зайвого, так і в поезії все має бути на своєму місці.
 
Але поезія також дозволяє собі маніпулювати мовою. Творити незвичні комбінації. Інколи це може лякати читача, або будувати певний поріг між ним і текстом. Але в цьому і є поетичне завдання — створити інший, унікальний абсолютний світ. Світ, який побудовано зі слів.
 

 
ПРО СТРАХ АВТОРА
 
Звичайно, що існує страх перед аркушем білого паперу чи перед порожнім екраном. Ти опиняєшся наодинці із текстом. Ти маєш викласти свої думки, і це мусить бути поезія. Мусить бути щось таке, що передовсім важливе тобі. А вже потім маєш зробити так, щоб важливе для тебе стало важливим для читачів. І це складний процес. 
 
ПРО НАЗВУ КНИГИ
 
«Одновітрильний дім» — це також назва вірша із книги. Цей вірш — він ніби дім. Але коли пишеш його, то він може плисти до читача. Під одним вітрилом, ніби яхта
 
Я довго не міг знайти назву цієї книжки. А коли написався цей вірш, то я зрозумів, що «Одновітрильний дім»— це саме те, що потрібно.
 


ПРО СПІВПРАЦЮ З ІЛЮСТРАТОРКОЮ
 
Я звернувся до художниці Арміне Божко. Батько в неї українець, мати — вірменка, а вона вже довгий час мешкає на Лонґ-Айленді. Арміне — авторка багатьох полотен, у неї було багато виставок, і вона доволі відома художниця.

Коли я дивився на її роботи, то подумав, що стиль Арміне буде дуже пасувати до цієї книжки. Я ніколи не бачив її та не був з нею знайомий, але ми сконтактували в інтернеті, вона погодилась і зробила ці блискучі ілюстрації. Ці картини надзвичайно пасують до книжки, як мені видається. А працювати з Арміне було легко й приємно. Думаю, можна сказати, що наш творчий тандем відбувся. 
 
 
Вам може бути цікаво
«Сад відпливає»: презентація книги Іди Фінк у Тернополі
«Залишаюсь українцем»: жива книга спогадів Богдана Гаврилишина
«Сад відпливає»: презентація книги Іди Фінк у Львові
Школа в житті та книжках: онлайн-розмова з авторками книг для підлітків
Яскравий світ поезії для найменших читачів
Онлайн-презентація книги «Селфі в Парижі»
stary_lev Стежити
дописів читачів