Stary Lev Logo

Василь Карп`юк: «Розповідаю те, що переживаю, про що думаю, чим живу»
Про покликання та тонкощі письменницької роботи, про родинні спогади та мальовничість Івано-Франківщини, про натхнення, яке дарує природа, про щоденну працю на землі та багато іншого говорили під час презентації книги «Ще літо, але вже все зрозуміло» у львівській Книгарні «Є» автор видання Василь Карп`юк та письменниця Наталка Малетич. 
 
Василь Карп`юк розповів, як народилася книга. За його словами, «Ще літо, але вже все зрозуміло» - зібрання текстів, які з 2008 року виходили на сайтах «Галицький кореспондент», «Zaxid.net», «Український журнал» та «Zbruc» у вигляді колонок. «З першого тексту я собі уявляв, що згодом це має бути книжка, - зізнався письменник. - Тексти треба було писати у певні терміни, й це дуже дисциплінувало. Десь 30% тих робіт потрапило до видання. Деякі матеріали треба було дописати, щоб заповнити ті прогалини, які не давали книзі бути цілісною. Тут немає тем злободенних чи «гарячих». Тут вибрані такі твори, які редактори називають вічними, і які будуть актуальними як через два місяці, так і через два роки».
 
Книга «Ще літо, але вже все зрозуміло» побудована на досвіді письменника, у ній є багато історій з життя автора. «Персонажі  у творах – це люди, яких я добре знаю, мої родичі, друзі. Але це не біографічні тексти, це асоціативно-ліричні оповідання. Тобто в моєму житті стається якась емоційна подія, зверху нашаровується певний спогад, наприклад, з життя мої батьків, потім ще один  - спогад діда чи баби. Це такий правдивий, зворушливий та ліричний репортаж про життя людей, погляд на нього крізь відстань у кілька років чи навіть кілька десятків років», -  міркував Василь. Він також розповів, що у книзі можна «зустріти»  багатьох письменників, з якими він спілкується, які є для нього важливими. Це Петро Мідянка, Василь Герасим`юк та інші. 
 
 
Багато уваги у книзі присвячено сільському життю: «Я б не сказав, що персонажем є конкретно моє село. Персонажем є моє уявлення про ідеальне місце, де б теоретично могло бути ідеальне життя». Письменник розповів, що звичайне  українське село дуже відрізняється від того, яким його уявляють люди, що ніколи там не жили. Життя у Карпатах для туристів – це прекрасні краєвиди, а для місцевих - важка щоденна праця. 
 
Наталка Малетич зауважила, що книга є дуже відкритою та відвертою до читача. «Виникає враження, що тут зібрані дещо інтимні та глибокі переживання й відчуття Василя», - говорила письменниця.  «Я розповідаю те, що переживаю, про що думаю, чим живу, - зізнався Василь Карп`юк. -  І можливо хтось з читачів теж захоче поділитися власними почуттями. Найкращий спосіб досягнути порозуміння з кимось і з собою самим – це спілкуватися.  Через спілкування з іншою людиною можна усвідомити те, про що наодинці не додумаєшся. Я пишу, щоб зрозуміти, що я роблю і чого хочу у цьому житті». 
 
 
«Треба робити те, що вдається добре, - говорив письменник про покликання. -  Я працював за токарським верстатом  і мої вироби продавались добре. Але мені було цікаво і  писати, я отримую від цього задоволення. І те, як це вдається, – оцінювати іншим. Можна, з одного боку, хотіти щось робити, але з іншого - якщо це неякісно втілюється, то, можливо, воно не є істинним покликанням і треба робити щось інше». 
 
Насамкінець письменник поділився, що дорогою на львівську презентацію почав писати наступну книгу.
 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage