"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Вахтанґ Кебуладзе: «За кожне слово, яке я промовляю, я маю відповідати»
Фото - Віктор Іщенко
 
В останній день весни у київській Книгарні «Є» відбулася презентація книжки  Вахтанґа Кебуладзе «Чарунки долі», що вийшла у «Видавництві Старого Лева». Автор разом з модератором зустрічі, журналістом, публіцистом Юрієм Макаровим говорили про справжню філософію, про виклики, з якими стикається філософ, про створення книжки «Чарунки долі», про її сюжети та передумови вибору тем, які автор піднімав у книжці.
 
«У своїх публічних лекціях я завжди намагаюся показати, що філософія говоріть про речі, які турбують нас усіх кожного дня. Справжня філософія має бути написаною дуже чіткою і прозорою мовою, - розповідав Вахтанґ Кебуладзе.  - Не випадково «Чарунки долі» починаються епіграфом зі словами Людвіґа Вітґенштайна: «Ця книжка, зрештою, лише альбом». Вітґенштайн також писав: «Про все, про що можна сказати, можна сказати просто. А про що не можна сказати просто - про те варто мовчати».  Філософія ХХ сторіччя робить постійним предметом осмислення щоденність, ця наука не є чимось абстрактним, віддаленим від щоденного життя».
 
Під час розмови спікери не оминули тему відповідальності філософа перед суспільством.
 
«У сучасному світі філософія, як і гуманістика в цілому, стає політикою, - вважає Вахтанґ Кебуладзе. - Тому що за кожне слово, яке я промовляю, я маю відповідати. Але з іншого боку, я не можу встановлювати чіткі причинно-наслідкові зв’язки: який вплив матиме слово, яке я сказав, до чого воно призведе? Це одночасно і відповідальність, і безпорадність. І завжди ризик.  Але це цікаво». 
 
 
Вахтанґ Кебуладзе розповів про те, як народилися «Чарунки Долі» та про те, чому у ній немає наскрізного сюжету, але є окремі оповідки, пов’язані між собою.
 
«Якщо говорити про композицію цієї книжки,  то коли я запропонував її «Видавництву Старого Лева», я думав, що вона у мене вже готова. Але потім я ще десь третину дописав, а дві третини – переписав. Але кілька текстів народилися з презентацій, з процесу обговорень у «public space». Наприклад, з моєї короткої відповіді під час однієї з лекцій народився есей «Порно і «кінець Європи». З одного боку, щоденність стає предметом осмислення, з іншого - вона сама провокує на це осмислення».
 
 
Автор зізнався, що ця книга певною мірою є автобіографічною, і що композиційність тестів він усвідомив вже під час роботи над виданням. 
 
«Там є повернення, ті ж самі сюжети повторюються у різних контекстах, і може у політичному і еротичному контексті вигулькнути та ж сама цитата того ж самого автора. Але, звісно, вибір тем диктувало само моє існування, моє життя, той час, в який ми живемо. Я свідомо спочатку не вибудовував цілісну оповідку. Адже що таке чарунки? Це розкидані вічка. Вони якось поєднані плетивом тканини, загальною оповіддю, але це не лінійний виклад фактів, це відкрита система. Певною мірою «Чарунки долі» - це спроба зробити маленький гіпертекст. І тому завжди є люфти, кожен сюжет можна було б розвинути у статтю, описати досить розлого, і  я свідомо це означив».
 
 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage