"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

В роботі з дітьми не можна не поважати дітей, - Тетяна Щербаченко
Тетяна Щербаченко - дитячий письменник, літератор, критик, проживає в Києві. Має велику дружну родину, що складається з чоловіка і трьох доньок.
 
Народилася в селі Можняківці на Луганщині, закінчила Луганський державний педагогічний інститут. Працювала вчителькою, прибиральницею, коректором, журналістом, книжковим оглядачем, редактором, останні десять років публікує поезію та прозу в різних періодичних виданнях, пише дисертацію в Інституті літератури НАН України.
 
Нову книгу Тетяни "Як не заблукати в Павутині" нещодавно відзначено спеціальною нагородою від компанії "Київстар" у рамках традиційного щорічного конкурсу "Краща книга Форуму видавців".
 
- Яким було твоє дитинство ?
 
- Я була, без перебільшення, білою вороною, відмінницею. Мало того, що мене рано віддали в школу, і що вчитися мені було легко, так ще й батьки - вчителі, сільська інтелігенція. Кому б сподобалася така дівчинка? Але при цьому дитинство моє було радісним та світлим, наповненим величезною кількістю книг, творчістю, сміхом, любов'ю рідних...
 
- Чому ти пишеш саме дитячі книги? Для дітей писати складніше, або простіше?
 
- Я народилася в учительській династії. Загальний педагогічний стаж моєї сім'ї, починаючи від прадіда, - понад 300 років. Загалом, я прогнозовано повинна була стати вчителькою, і навіть вивчилася на вчителя української мови та літератури. Але після інституту важкувато жити вчителю, правда? От мене і відвело в журналістику. А потім у письменство. Чи простіше писати для дітей? Думаю, тут правил немає. Я писала вірші, новели, навіть роман виходив «для дорослих». Я б сказала, що особисто мені в певний момент життя стало цікавіше писати для дітей.
 
- Скільки всього вийшло твоїх книжок? Яка користується найбільшим успіхом?
 
- П'ять книг. Три з них - дитячі. Найбільший тираж поки у книжки-енциклопедії для дівчаток «Панночка»: 35 тисяч за шість років, кілька перевидань. Чому "Панночка" успішніша за інших? .. Як і кожне сказане слово, книжка, яка з'являється вчасно, має найбільший резонанс у читача. Але не можна і заперечувати хорошу роботу видавництва у плані продажів.
 
- Дитячому письменнику обов'язково любити дітей?
 
- Я впевнена, чим би людина не займалась, щоб щось робити добре, потрібно любити свою роботу. У чому б я була категорична - в роботі з дітьми не можна не поважати дітей, не можна їх ненавидіти, тому що взагалі нічого не вдасться. Адже вони відчувають будь-які удавання і фальш. Але я можу уявити талановитого письменника без власних дітей, без "доступу" до малечі, може навіть - не фаната дітей, який сам як дитя, що любить свою "внутрішню дитину" і цілком може написати чудовий текст для дитячого читання .
 
- Як народжується ідея нової книги? Скільки часу йде на її написання?
 
- Ідея народжується іноді з малесенької смішної або дивної деталі. Іноді - з веселої ситуації, розказаної моїми дітьми або друзями, зі спогадів дитинства. Так було з книжкою оповідань про веселе дівчисько "Пуп Землі, або як Даринка світ рятувала". Іноді, як з пізнавальної книгою "Як не заблукати в Павутині" - з потреби моєї дитини . Я побачила, як погано старша донька володіє таким чудовим інструментом, як Інтернет. Пишеться по-різному. Якби була можливість більше нічим не займатися, можна було б визначити "чистий" термін написання. Думаю, немає такого чіткого терміну, як 9 місяців вагітності, наприклад.
 
- Письменство приносить високі доходи? На життя вистачає?
 
- Ні, в нашій країні дохід від творчості - це, швидше, приємне доповнення до радості від того, що книжка народилася. Вистачає на подарунки рідним.
 
- 12- річна дочка моїх знайомих мріє стати письменником. Що порадиш?
 
- Перш за все, читати багато хороших книжок. Спостерігати за світом навколо і за літературними героями, аналізувати, що, як і чому. Пробувати записувати враження від усього, що хвилює. Не боятися фантазувати - грубо кажучи, пробувати «брехати» на папері (підкреслюю: не рідним і близьким брехати, а саме вигадувати щось для записування!). Можна вести щоденник - це допоможе "набити руку". Ну, і технічну сторону розвивати - нехай вчиться швидкому набору, адже іноді потрібно друкувати так само швидко, як і думати... Так, і обов'язково - старанно писати твори на уроках, а не качати готові в Інтернеті.
 
- Як довго ти збираєшся писати?
 
- Ну, до пенсії точно хочу дотягнути - це буде ідеальний час для творчості! Поки що мій "портфель" так туго наповнений ідеями та розпочатими книгами, що мені не вистачає ще однієї мене...
 
 «Моя Александрія»
 
 
 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage