"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

V Книжковий Арсенал. Книжкові мелодії Віктора Морозова
Вчора на дитячій сцені Книжкового Арсеналу відбулася зустріч із відомим музикантом, перекладачем Віктором Морозовим. Центральною темою розмови були твори британської письменниці Саллі Ґрін «Напівдикий» та «Напівлихий», які вийшли у «Видавництві Старого Лева» і які, власне, переклав українською Віктор Морозов. Модерувала презентацію поетеса, перекладач, заступник головного редактора ВСЛ Катерина Міхаліцина.
 
Розповідаючи про свою роботу над творами «Напівлихий» та «Напівдикий», Віктор Морозов зазначив: «Мені цікаво перекладати такі гостросюжетні твори, адже моя методика роботи трошки дивна: я перекладаю, не читаючи книгу заздалегідь. Якби я прочитав книжку наперед, то мені було б дуже нудно потім з нею працювати. А так я сторінку за сторінкою читаю і перекладаю - мені цікаво, що ж там далі, особливо коли твір має такий напружений сюжет, як у книжках Саллі Ґрін. Швидкою зміною «картинки» вони нагадують відеокліпи.  У Джоан Роулінг я вперше зустрів таку «кліповість», і у Саллі Ґрін також це є. Кожна сторінка виходить дуже повнокровною, яскравою».
 
«У «Напівдикому» є моменти дуже співзвучні тій ситуації, у якій ми зараз перебуваємо - воєнні повстанці «чорні» і «білі», при чому в якийсь момент стає не зрозуміло, хто з них позитивний, а хто негативний, - продовжує Віктор. - Білі відьмаки виявляються гіршими за чорних, але й чорні не такі прості. Не так легко зрозуміти, хто є хто. І подібні моменти мені здаються дуже важливими в цій книзі. Побачимо, чим це все завершиться у третій частині...»   
 
«Для мене, як і для читача, і для редактора, було дуже важливим те, що сама Саллі Ґрін про першу книжку казала, що це її спосіб зрозуміти свого сина-підлітка. І десь так і є: не завжди батьки дають можливість дитині бути такою, якою вона є і якою себе відчуває. Завжди хочеться бачити свою дитину білою і пухнастою, але такими, мабуть, можуть бути лише малюки. Бо потім щось таки змінюється, і у цій книзі алегорично це і показано. «Напівдикий», зокрема, і про те, що у світі немає однозначностей: немає поділу на «білих» та «чорних», на зло і добро. Усе значно складніше і заплутаніше». 
 
Та Віктор Морозов не був би Віктором Морозовим, якби зустріч із ним оберталася лише навколо літературних тем. Бо як же у його житті без музики? Тож він заспівав кілька пісень акапельно. А ще розповів, що переклад для нього невідривно пов'язаний з музикою, адже слова, рядки, сторінки повинні звучати мелодійно, як музика, і допасовуватися одні до одних, як ноти». 
 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage