Уся правда про Террі Пратчетта та його українські видання
У четвер, 7 грудня, у київській Книгарні «Є» про перші три українські видання культового британського письменника Террі Пратчетта розповідали перекладач Олександр Михельсон, письменник-фантаст Володимир Арєнєв та кураторка проекту перекладів Ольга Ренн. Модерувала першу зустріч у рамках проекту «Є-розмова» Олена Гусейнова.
Ольга Ренн розповіла про внутрішню кухню роботи над перекладами, чому саме із цих творів почалася серія та яких книжок варто чекати найближчим часом. Володимир Арєнєв — про те, з яких книжок краще починати читати Пратчетта та яка роль автора у жанрі загалом. А перекладач Олександр Михельсон розповів, з чого почався переклад «Правди» та чим він відрізняється від «Права на чари».
Іронічно про буденність
«Світ Пратчетта живий і розвивається. Автор писав про проблеми, які і зараз є актуальними, — розповідав письменник-фантаст Володимир Арєнєв. — „Нічна варта“, наприклад, — це усвідомлення городян як певної спільноти. „Право на чари“ — про ставлення до людини за гендерною ознакою та про те, і як між собою комунікують люди різних статей. З кожним твором автор все більше вводив в світ новітні штуки. Големи, футбол, парова тяга — це те, що є відомим читачеві і тепер. Є фантасти, які пишуть про битву ельфів з орками, бо треба відволікатися від буденного життя. А Пратчетт говорив про те, що чатує на нас у буденному житті. Так, він говорив це іронічно, інколи із сатирою, з примруженим оком, як кажуть поляки, але він вмів про це говорити так, щоб це зачіпало читача».
Дискосвіт vs Плоский світ та примітки
«Ми спілкувалися із Тетяною Рязанцевою і Євгенією Канчурою, які є дослідниками творів Террі Пратчетта. Вони навели дуже прості й логічні аргументи, що якби Пратчетт хотів назвати свій світ „пласким“ він би написав „plane“, мабуть, — пояснила кураторка проекту перекладів Ольга Ренн. — Тому обрали варіант назви „Дискосвіт“, а не „Плаский світ“».
«У нас є фактично дві групи читачів: перша — дуже обізнана, пратчеттомани, люди, які знають усе дуже детально; друга – люди, яких ми хочемо познайомити із Террі Пратчеттом, тож для них вирішили зробити у виданнях примітки, — зізналася Ольга Ренн. — Є група читачів, які нам дякують за примітки, а є ті, хто сварить. У книзі „Правда“, яка є поза циклами і перекладена Олександром Михельсоном, примітки більш веселі. У „Кольорі магії“ інший перекладач, тому і примітки інші – більш наукові. І, можливо, комусь вони заважають при читанні. Але й за них нам дякують».
З чого почати читати
«Система появи книг Пратчетта у всьому світі класична. Ми йдемо за циклами. „Колір магії“ — це „Ринсвінд“, „Право на чари“ — це „Відьми“, наступною книжкою буде „Морт“ — це цикл „Смерть“, і далі будемо відкривати цикл „Варта“. Але нам було шкода не видати „Правду“. І я своїм друзям раджу починати знайомство з Дискосвітом саме із „Правди“. Вона показує весь стиль письменника», — переконує Ольга Ренн.
«Жанр фентезі починає себе повторювати за сюжетними ходами. Фентезі — це середньовіччя і дракони, а далі — конструктор, з якого збирається сюжет. І Пратчетт хотів це висміяти, — розповів Володимир Арєнєв. — Перші книжки, можливо, я б і не радив спочатку читати. Ті, хто не знається на жанрі і не любить його аж так сильно, побачать тільки пародію. Далі Пратчетт стає дорослішим і глибшим».
Як з’явилися переклади «Правди» та «Право на чари»
«Історія появи „Правди“ була дуже кумедною, — розповів Олександр Михельсон. — Я працював заступником головного редактора в одному інтернет-виданні. Знайома подарувала „Правду“ в оригіналі. Я прочитав і мені неймовірно сподобалося. Згодом розповів колезі, що це ж про нас. Але вона не знала англійської. Так з’явився переклад. Після того попросив вивісити його на „Буквоїді“. Там його побачив директор „Видавництва Старого Лева“ Микола Шейко. Я професійний журналіст, саме тому мене „Правда“ так „проперла“, бо це дійсно правда. Якщо говорити про друк газети (а саме про появу першої газети в Анк-Морпорку й розповідає роман. - авт.), то усе дійсно так відбувається.
Я намагався максимально українізувати перший текст. Там є цитати кого хочете, навіть Віктора Ющенка чи „Океану Ельзи“. І я прошу вибачення, бо не робив це професійно, на відміну від „Право на чари“ та іншої книги, над якою зараз працюю».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно