«Усі люди різні, але всі заслуговують розуміння й любові…»
2 квітня, у Міжнародний день поширення інформації про аутизм, у книгарні-кав’ярні Старого Лева відбулася розмова про особливих людей і те, як висвітлюються такі важливі й болісні теми у літературі, зокрема у книжках Старого Лева «Розумник» та «Любий Ґабріелю». Вели розмову мама хлопчика із аутизмом та організаторка події «Київ у блакитному» Ольга Ладна, редакторка видання «Букмоль» Міра Київська та письменниця Дзвінка Матіяш.
Міра Київська розповіла, що тема особливих людей у літературі для дітей є доволі поширеною. А також поділилася своїми враженнями від книжки Гальфдана В. Фрайгова: «“Любий Габріелю” – це та книжка, яка спонукатиме дізнатися про аутизм більше. Вона написана в епістолярному жанрі як листи батька до сина, і має реальне підґрунтя. Наше суспільство буває надто жорстоким, і не всі розуміють, що людина, яка трошечки відрізняється від інших, теж заслуговує почувати себе комфортно будь-де й будь-коли. Ця книжка спонукає до розуміння».
Міра також говорила про те, чому книжки із особливими героями такі популярні: «Моя улюблена книжка на цю тему “Загадковий нічний інцидент із собакою” Марка Геддона. Вона з’явилася трішки раніше за не менш цікаву книжку Кім Слейтер “Розумник”. Це безперечний бестселер серед підлітків та дорослих. В ній можна відразу помітити ті фактори, які спонукають письменників звертатися до цієї теми, а читачів – захоплюватися такою літературою. Особливий герой має абсолютно інше бачення світу. І це дозволяє письменнику використати очуднення реальності та показати дійсність трішечки інакшою. Часто такі твори є детективами: захопливий сюжет та інтрига, немає спокійного наративу, є багато цікавинок і таємниць. Також у таких книжках багато фактів зі світу науки. Може здатися, що тут менше емоцій. Вони не прописані словами, але ми їх відчуваємо, переживаємо більше, ніж при читанні інших жанрів. Це один із секретів успіху книжок про особливих дітей».
Ольга Ладна поділилася своїми роздумами про те, як така література допомагає розуміти власних дітей: «Коли мій син був маленьким і я зрозуміла, який в нього діагноз, був дефіцит інформації, а більшість книжок були науковими. Я не завжди могла зрозуміти, що він думає і що в нього в голові відбувається. Він мало спілкується. Діти з аутизмом часто не вміють комунікувати, і стає важко їх розуміти. При цьому усі люди із аутизмом – різні. Така література дозволяє більше зрозуміти дитину, дарує відчуття, що мій син стає ближчим. А такі зустрічі підсилюють надію, що чимало інших людей будуть розуміти наших дітей».
Про романтизацію образу особливої дитини згадала Дзвінка Матіяш: «У “Розумнику” присутня така романтизація. Головний герой розгадує загадки і справді є унікальним. У “Любий Ґабріелю” також це є. Але в обох є при цьому є дуже багато горя».
Про те, чому важко пояснити людям, що таке аутизм, розповіла Міра Київська: «Є хвороби, які пояснити просто. Якщо в людини зламана нога, то це так і є. Але аутизм – не хвороба, це особливість розвитку. Важливо пояснити це і в літературі. Не всі люди з аутизмом, як Кіран з “Розумника”, не всі, як “Людина дощу” чи Сага Норен із детективного серіалу. Але всі вони різні, і всі заслуговують розуміння й любові».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно