Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Уривок з щоденника Саллі Ґрін
Я завершила першу чернетку «Напівдикого» (це друга книжка з трилогії про «Напівлихого»). Я вже уявляю, як ви питаєте: «І що? Що це взагалі означає «закінчила першу чернетку «Напівдикого»? Це має якесь значення?»
 
Насправді, це має велике значення особисто для мене, і я хочу поділитися з вами чому.
 
Рівень 1. Я практично завершую книжку.
 
Дорога з тисячі миль (і навіть дорога до магазину на розі) починається з першого кроку. Якщо порівняти мою письменницьку дорогу із далекою, то завершена перша чернетка «Напівдикого» означає, що книжка десь на півдорозі.
 
 Рівень 2. Я практично завершую книжку (мою третю).
Це лише третя книжка, яку я в принципі написала. Мій перший письменницький досвід не був опублікований, потім з’явився «Напівлихий», тепер – «Напівдикий», отже, я досі автор-початківець. Коли я писала «Напівдикого», я усвідомила, як же ризикували «Penguin» та й зрештою усі мої видавці, зв’язавшись зі мною, з неперевіреним автором. «Чи зможе вона взагалі написати другу книгу трилогії? А може «Напівлихий» був лише щасливим випадком?» Мені здається, вони не раз думали про це.
 

Рівень 3. Я практично завершую книжку і мені здається, що за її якість мені не має бути соромно.
 
Я пишу і нікому не показую свої тексти, доки не відчую, що мені не соромно за написане. Я мусила відшліфувати «Напівдикого» до певного рівня, інакше я б не посміла винести текст за межі свого дому. Звичайно, рукопис ще не цілком прекрасний, його ще рано називати завершеним продуктом. Під час написання «Напівдикого» я намагалась використати якісь нові підходи, техніки, щоб побачити, які з них працюють, а які – ні, та основним критерієм використання усіх підходів чи технік було досягнення такого рівня письма, за який не соромно.
 
 
Рівень 4. Тепер я можу піти у відпустку.
 
Першою людиною, якій я надіслала рукопис, була моя прекрасна аґентка Клер Вілсон. Вона прочитала усе за один день і переконала мене, що не варто хвилюватись і можна спокійненько відсилати текст Бенові Хорслену, моєму редакторові у «Penguin» (попри все те, що я написала про Рівень 3, я досі дуже хвилююсь (насправді я нажахана), що мій рукопис – препоганий). Отож, після підбадьорювань Клер, я вислала емейл Бенові в п’ятницю по обіді і почала чекати телефонного дзвінка зі словами «Я читаю і мені поки що подобається» (бо я таки сподівалась, що йому сподобається перший розділ). Але нічого.
 
Субота – нічого.
 
Неділя – нічого. І я вже починаю себе катувати, що він зовсім не в захваті від історії і що все погано.
 
Понеділок зранку – нічого. Я міряю кроками кухню.
 
Понеділок обід – нічого.
 
Понеділок після обіду – Бен телефонує. І говорить справді добрі слова про «Напівдикого». Справді добрі слова. Казково. Я припиняю крокувати кухнею і усміхаюсь. Навіть трохи підстрибую (ну добре, не насправді, а лише у своїй уяві).
 
Четвер – Я іду у відпустку. Це означає, що я зовсім не пишу, а лише читаю та релаксую.
 
Рівень 5. Я хочу зробити текст «Напівдикого» настільки хорошим, наскільки це можливо (почався процес редагування).
 
Бен надіслав мені свої редакторські коментарі (понад 13 сторінок!). Із більшістю я погоджуюсь. Рукопис рясніє виправленнями (та поки що я їх не читала, окрім виправлень до першого розділу, який Бенові таки сподобався).
 
Щоб ви хоч трішки уявляли, що ж Бен мені написав, я дуже коротко вам перекажу: мила, компліментарна частина зайняла 1 сторінку, після цього редактор дуже деталізовано заглибився у питання:
 
1. Мотивації (не моєї, не Бенової, а Натанової) (3,5 сторінок!)
 
2. Натанового дару (на жаль, не можу про це розповідати, доки «Напівдикий» не вийде у світ) (2 сторінки)
 
3. Структури оповіді (1 сторінка)

 

 
Треба стежити, щоб існував зв'язок з першою частиною – читачеві варто нагадувати, що відбувалось у першій книзі. І мати на увазі питання часу і місця (це важливо, наприклад, коли робиш флешбеки)
  
4. Героїв та стосунків між ними (Натан та Габріель, Натан та Анналіза, Анналіза та Габріель та усі інші) (4 сторінки)
 
5. Заплутаних фрагментів тексту, які складно читаються (Я просто бачу, як Бен супить брови, читаючи їх) (1 сторінка). Питання щодо фіналу та підбадьорливий абзац (1/2 сторінки).
 
Рівень 6. Гроші.
 
Я отримала аванс за те, що здала рукопис J
 
Рівень 7. Можливість нагадати самій собі, як сильно я люблю усі ці справи.
 
Я така щаслива, що маю аґента, чудову редакційну команду, численних видавців у різних країнах світу та найкраще – маю читачів та фанів «Напівлихого». Почавши писати лише 4 роки тому (у червні 2010), я щодня дивуюсь наскільки добре сприймається моя книжка. Почуваюсь добре, бо мені здається, що «Напівдикий» – це краще, що я поки що написала.
 
З англійської переклала Ольга Ренн
 

 

 

 

 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage