Український бренд етноодягу ETNODIM створив жіночу вишиту блузу, присвячену українському Сходу, за мотивами поетичної збірки Любові Якимчук «Абрикоси Донбасу», що виходила друком у Видавництві Старого Лева! Просто погляньте, яка краса! 

На сайті бренду зазначають:  «Для того, аби підкреслити інтелектуальність та поетичність вищезгаданих областей, ми взяли символ, створений сучасною поеткою Любою Якимчук, яка ще у 2015 році видала збірку під назвою “Абрикоси Донбасу”. Абрикосів на українському сході страшенно багато: цілі посадки дерев, що зеленіють навесні та жовтіють влітку, простягаючись до кордону з росією. Саме там, де не ростуть абрикоси, починається росія.

Український Схід — глибокий, талановитий та самобутній. Сповнений важкої боротьби за своє життя і процвітання. Ми хочемо, щоб наш Схід квітнув, як абрикоси»

 

Також ETNODIM поспілкувався з авторкою, щоб краще розкрити цю метафору. Ось, що зазначила Любов:

«Донбас у свідомості людей як в Україні, так і за кордоном, асоціюється з чимось негативним, з промисловістю, машинами та війною, яка почалася звідти. Ще до повномасштабного вторгнення доводилося адвокатувати місце, де я народилася, а саме Луганщину, та пояснювати певні очевидні речі, наприклад, чому це Україна. Мене це страшенно дратувало, а із дратування завжди народжувались рішення. Це мав бути якийсь позитивний образ та водночас правдивий, як абрикоси».

 

Також авторка поділилася своїми фото та емоціями від вишиванки у фейсбуці: «Неймовірно гарну та сміливу вишиванку створив ETNODIM за мотивами моєї книжки "Абрикоси Донбасу". Абрикоси, ніжні та солодкі, вкорінені в нашу землю попри все, залишаються на своїй землі. Троянди, що квітнуть усюди, навіть там, звідки втікли люди. Терикони, котрі височіють на Луганщині та Донеччині, чи не єдені орієнтири посеред степу, що ворог не зможе зруйнувати. А рукави в цієї сорочки, як у Ярославни, що плаче на валу, коли князь Ігор б'ється з ворогом у східних степах. "Етнодім" робить змістовні вишиванки, та я давно ними захоплююсь, а тут такий подарунок нам усім, хто тужить за нашим окупованим сходом, тужить за домом, але б'ється за нього та вірить, що ми його неодмінно повернемо. Правда ж?»