Українська проза до Форуму видавців: Малярчук, Забужко, Подерв’янський
Анастасія Герасимова, Читомо
Навесні, після Книжкового Арсеналу, не було кінця розчаруванню тих, хто чекав на актуальну українську літературу. Її було вкрай мало, переклади взяли верх. Але новинки, які будуть презентовані у вересні на Форумі видавців у Львові, вселяють надію. Від кожного за його здібностями.
Андрій Бондар. І тим, що в гробах…
Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. – 176 с.
Збірка малої прози – це вже звучить багатообіцяльно, знаючи почуття гумору Андрія Бондаря та його здатність лаконічно, але змістовно описувати ті чи ті життєві реалії. У фокусі: кохання, футбол, політика та інші прояви зовнішнього життя крізь призму життя внутрішнього.
Книга вийшла дуже особистою: з рефлексіями, емоціями та роздумами. Автор зазначає, що тексти, які увійшли до збірки, створював як нотатки протягом 13 років ‒ важливих як для самого Бондаря, так і для тих, хто мешкає з ним в одній країні, тому все особисте «І тим, що в гробах…» може легко перейти у загальнозрозуміле.
«Ця книжка не писалася з якимось одним настроєм. Її конструкційною особливістю є те, що це складанка. Але складанка, яку уклала упорядниця Ганна Улюра. Вона в певній групі текстів побачила логіку і спільний сенс. Тому настрій був різний для кожного тексту. Потенційний читач ‒ це будь-хто. Книжка принципово проста, а місцями навіть нарочито примітивна. Мабуть, її можуть прочитати всі, хто володіє українською. Але зробить це далеко не кожен. Бо там для багатьох людей просто описано незрозумілі речі. А ті люди, що хоч якимось боком не поділяють мою візію життя, то хоч розуміють, можуть її прочитати. Але це книга для розваги. Я писав ці тексти легко, розважаючись», ‒ додав Андрій Бондар.
Таня Малярчук. Забуття
Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. – 256 с.
Таня Малярчук нарешті перервала чотири роки творчого мовчання. Роман «Забуття» обіцяє стати однією з найбажаніших книжок Форуму видавців. На власній сторінці в соціальній мережі авторка назвала нову книгу своєю «пристрастю, гордістю, невпевненістю».
Виходячи навіть з цих слів, зрозуміло, що складні емоції ведуть за собою такий само складний текст. Цитуючи «Видавництво Старого Лева», «це книжка, в якій переплітаються дві сюжетні лінії, історична та сучасна: політика і мислителя В’ячеслава Липинського та жінки з теперішнього, яка з його допомогою шукає шлях до себе. Це роман про час, пам’ять, державність, про сутність речей і про вміння одночасно дивитися назад і вперед».
Мабуть, варто нагадати, хто такий Липинський. Інтелігент з блискучою освітою, прихильник Павла Скоропадського, людина, образ мислення якої випереджав свій час, і якби не певні історичні умови, міг би змінити сприйняття України всередині неї самої.
Таня Малярчук звертається до особливої доби в історії країни, складної, але визначальної, до особистості, яка закликала будувати ідеологію українського патріотизму не на ненависті, а на порозумінні ‒ якості цивілізованого суспільства, чий брак гостро відчувається й нині.
Оксана Забужко. І знов я влізаю в танк…
/ Вибрані тексти 2012–2016: Статті, есе, інтерв’ю, спогади. — К.: Комора, 2016. — 416 с.
Збірка інтерв’ю, статей та есеїв Оксани Стефанівни з полум’яним і войовничим настроєм, з благородною метою розкласти по полицях явище інформаційної війни, з’ясувати її передумови. Авторка зазначає, що не намагатиметься виробити шлях подолання проблеми. Її завдання – подати «суму досвіду», щоб читач сам зробив висновки.
«Це книжка про війну, читачу. Тільки не про ту, залізом і кров’ю, що з зими 2014‑го прийшла на нашу землю, ‒ а про ту, куди менш видиму оку мирного обивателя, яка ту першу вигодувала, подібно як гнійні мікроби, потрапивши в організм, «вигодовують» йому абсцес, ‒ і якої, на відміну від тої першої, ніхто не збирається згортати, тож мусимо вчитися в ній жити ‒ з повною свідомістю того, що по нас увесь час «стріляють» невидимими кулями», ‒ йдеться у передмові.
Всю глобальність і концентрацію смислів вибраних текстів 2012-2016 років складно передати у стислому огляді. Боротьба з радянським минулим, констатація «обвального подурнішання» України під впливом інформаційного простору, біль від цілком реальної війни, симулякри та архетипи ‒ все це та ще багато іншого у кінці книги переростає в одне велике прохання, молитву: «Не дай нам зрадити наших мертвих. І живих. І тих, що ще мають колись народитися. Тільки це, і більше нічого. Бо більше нам боятися нічого». Хто любить Оксану Стефанівну, зрозуміє всю серйозність і щирість нової воєнної операції.
Лесь Подерв’янський. ПЗТ
К.: Наш формат, 2016. ‒ 416 с.
Видавництво «Наш формат» стверджує, що величезний фан-клуб Подерв’янського отримає найповніше зібрання творів легендарної особистості, зірки контркультури, при чому як радянської, так і сучасної масової.
До книги увійшли оповідання, сценарії, п’єси, есеї, повнометражна комедія-екшен «Ваша Галя балувана» ‒ що ще треба для щастя справжньому українському інтелігенту, який знає, яку саме відповідь треба давати на запитання «А може ти і м’яса не їси?».
Ми не наважилися взяти коментар у метра, бо заздалегідь можемо уявити, куди нас пошле сила мистецької думки. Тому просто констатуємо факт, що зібрання творів Подерв’янського ‒ must have для тих, хто не боїться називати речі своїми іменами.
Читайте також: Подерв’янський: Я не знав, що друзі записують мої п’єси на магнітофон
Галина Вдовиченко. Ось відкрита долоня
Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2016. ‒ 208 с.
Історії про життя маленьких людей, яким доводиться вирішувати свої великі проблеми. Родзинка видання ‒ ілюстрації Тетяни Гущиної. Збірка оповідань авторки, чию творчість неодноразово відзначали на конкурсі «Коронація слова», розкаже майже про все, що стосується середньостатистичного українця, а головне – про пошуки щастя.
Після минулорічного роману «Маріупольський процес» хочеться сподіватися, що сюжети будуть менш передбачуваними, а характеристики персонажів не ділитимуть їх на виключно поганих і хороших. Втім викликати емоції від прочитаного Галина Вдовиченко вміє в якийсь власний спосіб, який ґрунтується на її щирості з читачем, власній вірі в те хороше, що неодмінно присутнє у творах.
Як відомо, мала проза українським авторам вдається набагато краще, ніж великі за обсягом жанри, тому чекаємо хорошу книжку. Якщо ж зміст не збігатиметься з вашим тлумаченням поняття «хороша книжка», редакція за це відповідальності не несе.
Іван Семесюк. Фаршрутка
К.: Люта справа, 2016. – 192 с.
Авторитетні вітчизняні мистецтвознавці все частіше констатують, що Іван Семесюк більше письменник, ніж художник. Та й сам автор зазначає, що невпинно прогресує на ниві прозової творчості. «Фаршрутка», оздоблена авторськими ілюстраціями, стане продовженням пригод «мавпоукраїнця» Томаса Сироти, на якого чекають карколомні «аграрно-містичні» пригоди.
Читач, у свою чергу, отримає зустрічі зі знайомими до болю персонажами, які дуже і дуже нагадуватимуть цілком реальних людей – класиків і сучасників, лідерів думок та інших жертв безжальної сатири Семесюка.
«Руйнація Московії», «боротьба СБУ з демоном російської государствєнності» натякають, що книжка Івана Семесюка створена для підготовленої аудиторії, або для людей з хорошим, націонал-патріотичним почуттям гумору.
Юрій Винничук. Цензор
Харків: Фоліо, 2016.
До Форуму видавців у Львові залишився місяць. Ми знаємо, що до нього має вийти новий роман Юрія Винничука. Але інформаційний простір мовчить – інтрига? Як з’ясувалося, справа не у маркетингових ходах видавництва, а у натхненні, бо ж воно на замовлення не працює, тому й рукопис від автора «Фоліо» отримало буквально за кілька днів до написання цього огляду.
Робоча назва роману ‒ «Цензор», але вона може трохи змінитися, перетворившись на «Цензора снів». Про тематику, час подій і очікування від книги Читомо розповів генеральний директор видавництва «Фоліо» Олександр Красовицький: «Події роману розгортаються у Львові 1930-40-х років. У центрі твору – негативний персонаж, який вміє знайти спільну мову з будь-якою владою з тих, що в той чи інший час контролювали місто. Німцям він здає євреїв, радянській армії – поляків… Пройшовши все це, він мирно працевлаштовується в СРСР цензором і до старості переписує літературні твори радянських письменників. Я впевнений, що це буде такий же успішний твір, як і «Танґо смерті», бо в ньому йтиметься про Львів тієї доби, про яку ми знаємо дуже мало».
Також на Форумі видавців у Львові свої твори представлять Андрій Любка, Тимофій Гаврилів, Макс Кідрук, Андрій Кокотюха, Ірен Роздобудько, Тарас Антипович, Богдан Волошин та інші письменники.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно