У Долині Добра…
Іваничук Наталя
05.05.2014
Мені завжди подобався мій мамський статус: мама двох дуже дорослих синів, мамчик у товаристві наших друзів і навіть котяча й собача мама (це, звісно, у переносному значенні). Але найтепліше мені на душі від титулу Української Мумі-мами. Не змовляючись між собою, так охрестило мене Видавництво Старого Лева і фінські журналісти.
Але про все за порядком. Почалася історія українських мумі-тролів у давні, хоча й не дуже давнезні часи, коли ми з Мар’яною Савкою працювали в одній дуже поважній науковій інституції, але мріяли не про академічну ниву, а про політ думки й душі, про вільне плавання, і мрії ті здавалися тоді блакитними чи рожевими, у кожному разі мало реальними. Мар’яна хотіла заснувати видавництво, і якось сказала мені, що першими чи одними з перших у її видавництві будуть оповіді про Мумі-тролів. Минув час – а коли чогось дуже прагнеш, по-справжньому бажаєш, воно обов’язково збувається – і Мар’яна написала мені листа… до Фінляндії, де й досі живуть мумі-тролі.
Пропозиція перекласти оповіді Туве Янссон про життя і пригоди мумі-тролів застала мене на їхній батьківщині, де я провела аж три роки. Саме перебування у Фінляндії вплинуло на те, що український переклад суттєво відрізняється від перекладів іншими мовами. Моє покоління знайоме з муміками з російських перекладів. Російська перекладачка не перекладала імена персонажів, ну, бо ніби навіщо… Я ж переконала Старого Лева перекласти, і ось чому.
Якось у товаристві фінських письменників і журналістів з’ясувалося, що майже всі імена героїв книжок Туве Янссон асоціативні, пов’язані або з рисами характеру, або мають прихований натяк на реальні явища в житті письменниці. У Фінляндії дві державні мови – фінська й шведська. Туве Янссон писала шведською. Скажімо, ім’я Філіфйонка асоціюється у шведській мові з особою, яка має ледь не хворобливий потяг до чистоти й прибирання, тож стала вона в українській версії Чепурулею; непосидюще, полохливе звірятко, яке дружить з Потішником, і має таке ж шведське ім’я – «непосидюще, полохливе звірятко» - живе на сторінках українського перекладу під іменем Верть. У долині Мумі-тролів водяться мумрики, а мумрики всюди мумрики, тобто не перекладаються, та ось Снюсмумрик став Нюхмумриком, бо він нюх, нюхач… Для сестрички й братчика Снорків (хропуни) я обрала імена Хропунець і Хропунка, однак щось мені в них не подобалося. Порадилися ми з Мар’яною і залишили чудовий варіант Мар’яни – Хропусь і Хропся.
Мої фінські друзі, закохані в Туве Янссон та її історії про мумі-тролів, а надто одна дуже старша пані, журналістка-театрознавець, яка знала всі секрети написання цих історій, бо особисто була знайома з авторкою і її «кухнею», натхненно допомагали мені розшифровувати імена.
Отак фінська затишна Долина Мумі-тролів з добрими, розумними, симпатичними мешканцями перебралася до України. Маленьким і дорослим читачам – варто лиш захотіти – неважко буде знайти цю Долину Добра на Сході й на Заході, на Півдні й у Криму.
І хочу вірити, і вірю, що у Долині Мумі-тролів – у Долині Добра – щасливо заживе уся наша українська родина.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно