0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
Творча майстерня «Аґрафка»: «Замало зробити щось гарне – у все гарне потрібно вкласти ідею»
Романа Романишин та Андрій Лесів презентували у Львові свої пізнавальні книги-картинки та розповіли,
як поєднують нон-фікшн і філософію
 
У львівській Книгарні «Є» відбулась презентація «Чую, бачу, відчуваю», де Творча майстерня «Аґрафка» говорила про свій новий проект – пізнавальний диптих «Голосно, тихо, пошепки» та «Я так бачу», який вийшов у «Видавництві Старого Лева». Художники-ілюстратори Романа Романишин та Андрій Лесів відкрили читачам кілька таємниць про те, що можна знайти на сторінках нових книг та зізналися, з кого ж насправді змальовані їхні герої. Модерувала зустріч редакторка ВСЛ Ольга Ренн.
 
Книги «Голосно, тихо, пошепки» та «Я так бачу» – дебют у нон-фікшин для «Аґрафки». За словами художників, вони давно хотіли зробити щось подібне. «Зараз вже є відчуття розказаної історії, – казав Андрій Лесів. – Ми одразу задумували цей проект як диптих, бачили у ньому саме дві книги – про слух і зір. Це відчуття, завдяки яким людина сприймає світ. Тож мислили одразу двома «голосами», двома книгами».
 
 
За словами Романи Романишин, якщо працюєш з нон-фікшин, ти завжди повинен дотримуватися точності, незалежно від того, яка у тебе ідея. «Спершу ми почали нагромаджувати інформацію, радилися з фахівцями, – розповідала Романа. – Слух і зір – це одні з перших наших ідей, адже вони настільки очевидні й лежать на поверхні, що ми звикли сприймати їх як належне. Для нас як художників дуже важливе аудіовізуальне сприйняття, воно дає певний об’єм. У ці книги не увійшло ще дуже багато інформації, яку нам доводилося відсіювати у процесі роботи. Проте, ми намагалися дотримуватися певної есенції. Для книжки-картинки важливо знайти правильне звучання, бо вона промовляє вербально і невербально, текстом і картинками. Ми починали речення текстом, а закінчували зображеннями, і навпаки. Ці дві мови постійно переплітаються та існують на одному рівні».
 
Кожна з книг має свої відправні точки. Перша, «Голосно, тихо, пошепки» опирається на те, як можна трактувати щось невидиме – звуки. Вона «звучить» багатьма голосами – яскравими кольорами та цікавими фактами, промовистими візуальними образами. У другій книзі, «Я так бачу», відправним модулем є крапочка – це і растр, і планета, і Сонце, і зіниця чи горошинка. Вона розповідає про зір і бачення, про видиме і невидиме. 
 
За словами Ольги Ренн, у книгах Творчої майстерні «Аґрафка» дуже тісно переплітаються інтелектуалізм та емоційна складова. Цікаві факти кристалізуються і подаються зі смаком, уже давно перетворившись на сильну сторону творчого тандему.
 
 
«Нам важливо було тісно злити нон-фікшн із філософією, – говорили художники-ілюстратори. – Ми не хочемо, аби книги сприймалися сухо, хотіли переплести цю інформацію з розумінням тонких матерій: життя, існування, буття… Після цього проекту відчули, що хочемо далі займатися нон-фікшн. Але, звісно ж, у поєднанні із філософією. Нам подобаються межеві проекти. Надалі хотіли б міксувати та робити такий ф’южн. Замало зробити щось гарне – у все гарне потрібно вкласти ідею. Про прості речі зараз треба говорити нетривіально».
 
Поціновувачі творчості «Аґрафки» дізналися, кого ж уособлюють головні герої новоспеченого диптиха. «Ведучим» у «Голосно, тихо, пошепки» є хлопець, тож його «прообразом» став Андрій. А в «Я так бачу» головна героїня – дівчина, яка багато в чому схожа на Роману. 
 
Попри серію, книги покликані бути самостійними. У першій є наратор, у другій інформація подається від першої особи, щоб читач прямо асоціював усе сказане з собою. «Ми обоє виросли на документальних фільмах ВВС, – зізналась Романа Романишин, – тож у книгах текст інколи нагадує закадровий голос цих програм».
 
 
Книжка «Голосно, тихо, пошепки» вже встигла удостоїтися багатьох нагород, серед яких BIB PLAQUE від Бієнале Ілюстрації у Братиславі, а права на видання книги купили видавництва Франції, Іспанії, Японії, Китаю і Бразилії. Також щойно стало відомо, що диптих переміг у номінації нон-фікшн щорічної премії «Bologna Ragazzi Award» – найпрестижнішої міжнародної нагороди у галузі дитячої літератури. Автори вважають: те, що їхні книги видаються та перемагають у конкурсах інших країн – показник того, що вони правильно транслюють свій «голос».
 
«Нам важливо, щоб нас могли зрозуміти і відчути незалежно від кордонів чи географії, – говорили Романа та Андрій. – Окрім цього, нам щастить на іноземних видавців – серед них є ті, з ким ми вже давно мріяли працювати. Тим не менш, у кожну зі своїх книг ми намагаємося «вшити» те, звідки ми. Скажімо, у книзі «Я так бачу», де йшла мова про кіно, нам було дуже важливо обрати влучний кадр з фільму. Можна було б зупинитися на будь-якому, який би легко впізнали у кожному куточку земної кулі. Та ми вирішили обрати кадр із фільму «Земля» Олександра Довженка, аби ще раз наголосити, що це українська книжка. А в іноземних виданнях «Голосно, тихо, пошепки» красуються наші музичні інструменти – дримба та бандура».
 
Чекайте на зустрічі із Творчою майстернею «Аґрафка»: у Києві – 20 лютого (Книгарня «Є» на Лисенка, 3), та у Дніпрі – 21 лютого (книгарня-кав’ярня Старого Лева на Глінки, 20).
 
Вам може бути цікаво
Привид, який не міг заснути
Чорна Наталія
Рахують усі
Рушіфте Крістін
20 кадрів «Жизні». Цитати із книги Олега Сенцова
Інспектор Дил поспішає на допомогу: як навчити дитину розпізнавати та контролювати емоції
stary_lev Стежити
дописів читачів