У «Видавництві Старого Лева» вийшла друком книга вибраних віршів поета, прозаїка, есеїста і співзасновника Нью-Йоркської групи Юрія Тарнавського. Це перша за понад два десятиліття поетична збірка Тарнавського, яка виходить в Україні, і водночас остання книга, над якою автор встиг попрацювати за життя.

«Traje de luces. Вибрані поезії» містить твори із першого тому зібраних віршів Юрія Тарнавського «Поезії про ніщо та інші поезії на цю саму тему», а також україномовні варіанти з найновіших творів англійською мовою. Книжку готували до друку спільно з автором, а з’являється в книгарнях вона через кілька тижнів після його відходу з життя.

«Юрій Тарнавський від початку роботи над книжкою активно цікавився усіма етапами: роботою з текстом, версткою, художнім оформленням. Жодне моє питання не залишав без відповіді, у спілкуванні був дуже шляхетним. — розповідає відповідальна редакторка «Видавництва Старого Лева» Катерина Щадило, — Одного дня він надіслав зображення в іспанському стилі й написав, що дуже б хотів, щоб на обкладинці було щось подібне. Художниця Аделіна Бурнаховська втілила побажання автора — і все вдалося! Пан Юрій бачив обкладинку і на етапі ескізів, і вже в готовому варіанті. Він радів, що вона саме така. А ще я попросила його написати кілька речень для читачів, і ми помістили їх на зворот обкладинки. Власне, Юрій Тарнавський пояснив, чому обрав для книжки таку назву — Traje de luces, і чому це видання таке важливе для нього. Він встиг затвердити перед друком усе: тексти, верстку, обкладинку, ілюстрації, але так жаль, що не встиг побачити готову книжку…

Під час роботи й спілкування нам дуже допомагав Олександр Мимрук, він написав чудову післямову до видання, і за це я йому щиро вдячна».

Серед роздумів про історію та значення Нью-йоркської групи та Юрія Тарнавського зокрема Олександр Мимрук у післяслові пише:

«Раціоналізована мова, екзистенційні теми, скелетність вислову, відсікання усього зайвого й фокус на внутрішніх переживаннях ліричного героя, що проходить через свої власні трагедії та прозріння у глибинах сучасного мегаполіса. Це не схоже на тексти еміграційних попередників, які інстинктивно тримаються за національне, що часто не можливо відділити від фольклорного. Це не карбовані вірші Вісниківців, афектовані мілітарним або ж громадянським зарядом. Відрізняється це і від того, що у цей час пишуть у підрадянській Україні. Поезія Тарнавського кристалізується з дуже суб’єктивних переживань самого ж поета, який стає центральною точкою нового чуттєвого всесвіту».