Томаш Седлачек: «Економічні прецеденти повторюються в історії світу так само, як дні тижня у місяці»
У рамках Книжкового Арсеналу відбулася дискусія «Економіка добра і зла: В пошуках сенсу економіки від Гільгамеша до Волл-стріт» з нагоди виходу книжки «Економіка добра і зла» Томаша Седлачека. Відомий чеський економіст Томаш Седлачек та екс-міністр фінансів Словацької Республіки Іван Міклош розмірковували про економіку як релігію нашого часу; про споживацтво як первородний гріх; про «заборгованість» як переміщення енергії з майбутнього в сучасність, «заощадження» як переміщення її з минулого та політику, що є перерозподілом цієї енергії. Говорили про неправильний перерозподіл цієї енергії, невдалі політичні кроки, що можуть призвести до кризи. Підтримував тонус дискусії модератор – виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський.
«Я щойно приїхав в Україну і тільки-но взяв переклад своєї книги до рук, – зауважив автор видання Томаш Седлачек. – Мушу зізнатися, українська версія «Економіки добра і зла» чудово виглядає! Зараз я відчуваю дежавю, бо так само сильно переживав, мабуть, коли книга була видана в Словаччині... Тоді ми (як і зараз) підіймали питання циклічності економічних проблем. Коли я писав цю книжку, то відчував себе дитиною, що бавиться в «Лего», бо так само я бавився з різними економічними ідеями та думками. Я намагався глибоко дослідити економічні процеси, починаючи з часів Гільгамеша...
І зауважив, що завдяки циклічності історії, економічні прецеденти повторюються у ній так само, як дні тижня у місяці. Що я хочу сказати: не залежно чи січень за вікном, чи серпень – понеділок залишиться понеділком. Ось, наприклад, що ми знаємо про давню Грецію? Ми асоціюємо її з науковим та культурним прогресом... Але не залежно від того, чи ми читатимемо про Грецію у Financial Times, чи в історичних розвідках – в економічних процесах цієї держави постійно простежується майже «біблійний сюжет»: спроба перекласти свої борги на іншого і таким чином вивільнитися».
«Інколи складається враження, що впродовж існування людства усі економічні дискусії залишилися незмінними, і ми увесь час намагаємося знайти відповіді на одні й ті ж самі питання, – зауважив Гліб Вишлінський. – В «Економіці добра і зла» Томаш Седлачек цитує давньогрецького письменника Ксенофонта, який пропагує вільний рух товарів та робочої сили як інструмент підвищення добробуту суспільства. Думаю, Ксенофонт зав'язав би дискусію з теперішнім президентом США Дональдом Трампом (котрий заперечує ці ідеї). Наприклад, Ксенофонт писав: «Було б добре, якби торговців і судновласників, яких можна було б вважати корисними для держави через високу якість їхніх товарів та кораблів, нагороджували почесними місцями в театрі (...) Якщо їх таким чином поважати, то вони ішли б до нас не лише з матеріальної вигоди, а й з пошани, як друзі».
У свою чергу від модератора прозвучало запитання до Івана Міклоша про потенціал боргу, а також політику як регулятор цього потенціалу. Іван Міклош є тим, хто 12 років впроваджував реформи в економічну політику своєї країни. А, до слова, зовнішні боги України є зараз найвищими за всю її історію.
«Питання полягає у тому, яка політична стратегія є правильною зараз для України: брати енергію з майбутнього і збільшувати борг, щоб вкладати у сучасний розвиток, чи скорочувати борг і відкладати час розвитку на майбутнє, – сказав пан Вишлінський. – Борг можна порівняти з потужною енергією на кшталт вогню, що може приносити користь, а може зруйнувати усе в один момент. Адже можна взяти позику, інвестувати кошти у щось корисне просто зараз і отримати в майбутньому величезну користь, що в рази перекриє заборгованість. А можна скотитися у прірву заборгованості й прийти до занепаду. Тож я за обережне поводження з боргами. Повністю погоджуюся з теорією пана Седлачека, що однією з найбільших проблем сучасності є конфлікт поколінь та цінностей, що у свою чергу призводить до конфлікту політичних тактик.
Результатом теперішніх боргів в Україні є однозначно численні помилки колишніх політичних стратегій, за які тепер треба платити. Україна пожинає гіркі плоди корумпованої політичної системи та олігархічної політичної системи, спотвореної системи економіки та відсутності її самоврядування. І, власне, економічні реформи зараз повинні створити бекграунд для розвитку країни. На мій погляд, це вперше, коли в Україні економічні реформи відбуваються по-справжньому. Тому, попри усі негаразди, я позитивно дивлюся на економічний потенціал України».
Томаш Седлачек зауважив, що у перекладі з грецької «борг» означає «гріх», а «кредит» – «доля». Якщо ви хочете повеселитися, коли читаєте економічні новини – просто замініть ці слова. І вам відкриється істинний зміст цих публікацій.
Ще однією цікавою темою дискусії стала ненаситність економіки. А саме те, що економічні прагнення не мають чіткої мети, після якої можна було б перепочити. Звучали думки про те, що «світова економіка втомилася», «що скільки б грошей не було у скарбниці – їх все одно чомусь виявляється замало, аби покрити наростаючі потреби людства». Чи це є наслідком кризи десятирічної давнини, чи закономірним циклом історії? Яка тенденція поглине світову економіку в майбутньому?
«Я хочу поділитися досвідом моєї країни – Чехії. 28 років після революції складалися у нас дуже по-різному: умовно їх можна поділити на дві половини. Перші 14 років ми позбувалися застарілих цінностей і дуже стрімко розвивалися, позиціювали себе у світі як країну демократичну та ліберальну. Чехія цього досягла. Але останні 14 років – це тупцювання на місці. Спостерігається розкол політичних тактик: частина політиків хоче продовжувати реформу, інша частина є консерваторами і обережно ставиться до ще більш стрімких реформ. Нашим досягненням є те, що ми дуже глибоко дослідили капіталізм, уникнули ризику брутального переходу до капіталізму як у Китаї чи Росії. Але ми все ще не досягли повного розуміння демократії. Не знаю, чи моя думка буде зрозумілою, але на моє глибоке переконання Східна Європа зараз ближча до поняття демократії, аніж Захід, де демократія стала об'єктом маніпуляцій для досягнення певної влади (сьогодні це добре ілюструє приклад Дональда Трампа).
Після революції ми так прагнути примкнути до Заходу, перейняти їхні демократичні цінності. Але коли нарешті впритул наблизилися до Заходу, усвідомили, що він повторює ті ж самі помилки, що робила Чехія на ранніх етапах. Увесь цей час ми гадали, що є такими собі «troublemaker» для Заходу, і раптом, після кризи 2008-го, нам відкрилося, що власне Захід і є цим самим «troublemaker»».
«Видавництво Старого Лева» дякує за сприяння в проведенні зустрічі Чеському Центру у Києві.
Більше фото з події: Старий Лев на VІІ Книжковому Арсеналі
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно