"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Таємниці «Гронінгенського рукопису»
28 квітня у львівській Книгарні «Є» Ірина Старовойт презентувала свою нову збірку поезій «Гронінгенський рукопис». Разом з головним редактором «Видавництва Старого Лева» Мар’яною Савкою та творчою майстернею «Аґрафка» (Романа Романишин та Андрій Лесів) розповіла про ніжну і водночас войовничу поезію, про вірші, сповнені родинного затишку, спогадів минулого та надії на майбутнє.
 
«Я працювала в міжнародній команді над роботою «Wars of memories» («Війни пам’яті»), де ми досліджували, як культури різних країн воюють між собою через різні погляди на події ХХ століття. Під час цієї роботи і народилися більшість віршів. Але є й старіші тексти, які публікувались попередньо в різних антологіях, і зараз вплелися в концепцію «Гронінгенського рукопису». – розповідає Ірина Старовойт. – Ця книжка складається з дуже багатьох людей, історій, місць, які переплелися і склалися в цей новий візерунок. Тут є місця, в яких бувала я, і ті, з якими так чи інакше пов’язана моя родина. Тут є ментальна географія. Тут є багато історій, які закінчились погано. У нашій літературі було багато чого. Але ще не було нас, не було ще наших дослідів і наших родинний історій. І зараз для мене кожен вірш є підсумком, а книга – відображенням мого повсякденного життя. Це - спонтанні і поетичні моменти, коли раптом якийсь досвід оформлюється в поезію»
 
«17 років тому в Ірини вийшла книга «Вже непрозорі». За ці роки вона як автор викристалізувалася. І цей діамант став досконалим. – вважає Мар’яна Савка. – Мені здається, що її дуже важливо слухати і просити у неї розкрити більше історій поза межами цих віршів. Ірина – не просто поет, а філософ. Вміє передати глибоко і гостро думку, відчитати цей світ дуже точно».
 
«У нас давно не було такого сильного враження і потрясіння від якоїсь прочитаної книги, - зізнається Романа Романишин, – і ми взагалі вважаємо, що це одна з найкращих поетичних збірок за останні 10 років в Україні. Ми хотіли, щоб поезія була перша, а вже візуальна частина паралельно розповідала якусь історію, дотичну до загальної концепції. Важливо, що назва «Гронінгенський рукопис» уже нав’язує необхідність згадки про Нідерланди, але зробити це потрібно було непрямолінійно і влучно. І от ідея кельтських кахлів, блакитної глазурі виникла відразу і навіть не обговорювалася. Концепт оформлення такий: на початку книги ти ніби в притул стоїш до стіни і бачиш тільки одну плитку. Але з кожним наступним віршем ти відходиш і бачиш повністю картину – «стіна плачу», спогадів – це велике серце. Пані Ірина сказала, що кожна з цих кахлів ніби випалена вогнем, так, як і ми після цієї зими. І це серце наче дуже міцне і водночас дуже крихке».
 
Андрій Лесів додає: «І справді, початок роботи над проектом припав на початок революційних подій в країні. І як народжувалася наша країна, так і народжувалася книга. Це вплинуло на естетику книги. Ідея кахлів виникла ще перед тим, як ми вчиталися в тексти. А коли вже дочитали книгу до кінця, переконались, що це справді хороший варіант».
 
«Для мене книга не тільки голландська, але й марокканська. В одному з міст Марокко усі фасади, двері і вікна малюють в різні кольори блакитного. І дуже важливо, що книга оформлена в колір індіго», – говорить Ірина Старовойт. - Ця книга була для мене свого роду подарунком на день народження. Минулого року я отримала привітання від Старого Лева, і у відповідь запитала: «А якщо би я зважилася і прислала вам рукопис. Чи ви би його розглянули?». І от я отримала підтвердження. За кілька тижнів допрацювала книгу і відіслала її у видавництво. Потім багато разів я собі казала: «Якби не тоді, я би ще кілька років не видала книгу». І якщо ця збірка стане шматочком такого собі бенкетного пирога для зростання над собою і роздумів, я буду дуже щаслива».

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage