Stary Lev Logo

Тарас Прохасько: всі кротенята мені однаково рідні
Тарас Прохасько розповів ВВС Україна, що без ілюстрацій Мар''яни Прохасько їхня книга "Хто зробить сніг" нагадувала б вареник без начинки. Книга "Хто зробить сніг" увійшла до "довгого списку" Дитячої книги року ВВС - 2013.
 
Тарас Прохасько: Ця книга про життя великої кротячої родини впродовж одного року, що для кротів є дуже багато. І вона про те, як можна жити у сім''ї, про сімейне життя, єдність і індивідуальність у сім''ї, про те, як різні члени родини живуть разом, але при цьому вони є автономними і самодостатніми.
 
ВВС Україна: Як би Ви самі визначили жанр цієї книги?
 
Тарас Прохасько: Я знаю, що про неї часто кажуть "казка", але мені чомусь це не подобається. Я би це все-таки визначив як дитяча алегорична повість. Це є типова повість, головними героями якої просто є тварини, а не люди.
 
ВВС Україна: А чому Ви обрали для цієї алегорії саме кротів?
 
Тарас Прохасько: Тому що кроти - це якісь такі дуже симпатичні звірі. Особисто мені - нам - вони були дуже симпатичні. І навіть з точки зору кротячого життя: вони ведуть таке життя, яке не є очевидним для людей. Бо, скажімо там, про кіз чи про кроликів або курей діти, і не тільки діти, біль-менш знають, а про життя кротів практично ніхто не знає, і це дає можливість додумувати, дофантазовувати, яким є їхнє дивовижне, незнане нами життя. Залишається велика частина того, чого ми не бачимо. А це дає свободу для всяких фантазій, уявлень, в тому числі і помилок.
 
ВВС Україна: Яким Ви уявляєте свого читача: його інтереси, вподобання, звички?
 
Тарас Прохасько: Передовсім, ідеться про те, що вона (книга - Ред.) розрахована на дітей не менших за 5 років і думаю, що десь до 9-10 років, максимум - 12 років. Це залежить від того, як розвивається дитина. Але найголовніше, що оптимальним читачем з того, що я бачу, є діти, як, по-перше, мають якийсь досвід книжки. Тобто хай буде, що вони не читають самі чи багато, але діти - для яких поняття книжки є якимось окремим, особливим і наповненим. Вони знають про існування книжкового світу, вони мають вже певний досвід читання: не техніки, а оцих способів розповідання історій, уявлень про те, яким є книжковий світ, тобто світ, який зображають у книжках. І вони розуміють, що книжка - то є спеціальний окремий світ, який необов''язково має бути таким, як ми його бачимо, чи таким, як в кіно. Ті, які вірять у книжку.
 
І ще дуже важливо, що найрадісніше її сприймають діти, в яких є добрі або налагоджені стосунки в сім''ї з батьками. Де батьки вже щось колись дітям читали, розповідали, і для яких світ батьків є чимось об''єднаним.
 
ВВС Україна: Судячи з подяки на початку книги, Ви її тестували на маленьких читачах?
 
Тарас Прохасько: Ні, ми її не тестували. У цій подяці згадані близькі нам з різних боків діти, які взагалі дали нам можливість долучитися до дитячого світу. Тобто ті, з якими ми проводили багато часу, і ми від них багато чому навчилися і могли уявляти собі, якими є діти різного віку і походження, різної статі. Це вдячність насправді за те, що ми були допущені в реальний дитячий світ.
 
ВВС Україна: Наскільки я розумію, це був перший досвід написання дитячої книги для Вас?
 
Тарас Прохасько: Так, абсолютно перший. І я ніколи би не зробив цього сам. Не можна казати, що це є моя, це - наша книжка, тому що вона написана разом з Мар''яною.
 
ВВС Україна: Вам було складніше писати для дітей чи легше?
 
Тарас Прохасько: Мені було складніше, бо я вже маю досвід писання книжок для дорослих, і зрештою, коли я пишу про дорослих я не дбаю про те, щоби бути до кінця зрозумілим. Тобто я залишаю багато місця.
 
Дорослий читач, я сподіваюся, вже багато знає, багато думає, а чого не знає і про що не думає, він може про це дізнатися і подумати під впливом книжки. В дорослій книжці я ніколи не ставив собі за мету все роз''яснювати. Я любив і люблю писати так, щоб було трохи чогось несказанного, залишалось місце для роздумів.
 
А тут, навпаки, потрібно було зосередитись на тому, щоби бути максимально прозорим, зрозумілим. І якщо хтось хоче щось сказати, то сказати це максимально точно і ясно.
 
ВВС Україна: А тепер, з цим новим досвідом, у Вас є бажання продовжувати писати для дітей?
 
Тарас Прохасько: Не тільки бажання, але й твердий намір написати продовження, ще одну історію про цих самих героїв. Я вже знаю, що хотів би написати.
 
ВВС Україна: Яку роль у сприйнятті книги, на Вашу думку, відіграли ілюстрації, які робила Мар''яна Прохасько?
 
Тарас Прохасько: Я вважаю, що в дитячій ілюстрованій книжці не можна розділяти текст і картини. Я переконаний, що це є як начинка і тісто в тому, що можна назвати "вареником". І складно сказати, що у варенику є ціннішим. Вони працюють разом і розділити їх - це означає, не просто не додати чогось, а просто зовсім інший виходить продукт.
 
ВВС Україна: Хто Вам особисто з кротячого сімейства імпонує найбільше і чому?
 
Тарас Прохасько: Мені вони всі дуже дорогі. У будь-якій книжці автора є, якщо не частина його самого, то чогось дорогого йому. І тут також ми повкладали різні властивості, різні особливості. Ясно, що вони всі не є глибоко прописані.
 
Найближчими, так склалося, є головні герої - це братик і сестричка Повз і Муркавка. Від їхнього імені я можу говорити, як від свого імені.
 
 
З Тарасом Прохаськом спілкувалася Дар''я Тарадай.
 
 
Фото: Українська правда: Життя
 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage