Тарас Лютий: «Намагаюся дослідити, як у яловому ґрунті божевілля проростають креативні паростки шаленства»
Під час другого дня Книжкового Арсеналу відбулася дискусія двох сучасних філософів – Тараса Лютого та Вахтанґа Кебуладзе. Зустріч мала назву «Чи можлива культура шаленства: література, філософія, релігійні практики?» та була присвячена виходу у «Видавництві Старого Лева» нової книги Тараса Лютого «Корабель шаленців».
Шаленство, несамовитість, навіженство, буйство, божевілля, безумство – усі ці характеристики віддавна жахають і водночас заворожують людину. А «Корабель шаленців» як алегорія, що дала назву збірці есеїв Тараса Лютого, зринає у Платоновій «Державі», зустрічається в книзі Себастьяна Бранта «Корабель дурнів» (1494) і надихає Ієроніма Босха на створення однойменної картини. Звідки бере свій початок культура несамовитості і безрозсудства? Хто і для чого стимулює її? Де межа між шаленством і творчою винахідливістю? Якими є форми оприявлення шаленства в культурі? Саме навколо цих питань вели дискусію Вахтанґ Кебуладзе й Тарас Лютий.
«Культура шаленства – моя давня тема, щоразу повертаюся до неї у дослідженнях, – пояснює Тарас Лютий. – Моя докторська дисертація була присвячена темі нерозумності, а шаленство є свого роду підтемою. Термін цей цікавий і дещо провокативний. Адже у певних контекстах «шаленство» позбувається негативних конотацій, і навіть супроводжує видатних мислителів, діячів (очевидно, «шаленство» не є тотожним терміном до «безумства»).
Пригадуєте, Ніцше на початку «Так сказав Заратустра» пропонує нам образ канатохідця? Це також приклад шаленця: він балансує на межі життя, сміється з небезпеки, дражнить смерть. І таким чином набирається мужності, сили. Тобто мене цікавить не безумство як хвороба, а, власне, момент цієї девіантної поведінки – «сміх перед небезпекою», – що дає можливість зробити стрибок в іншу реальність, розкрити нові горизонти. Цьому й присвячений мій «Корабель шаленців».
«До книжки Тараса я написав передмову, яка має назву «Кінець», – розповів Вахтанґ Кебуладзе. – Це назва пісні Джима Моррісона «this is the end, beautiful friend». Бо, власне, епіграф Лютого до книжки також є цитатою з Моррісона (автор пояснює це тим, що психоделічна подорож на кораблі є частим сюжетом музиканта). І коли я писав передмову, замислювався: чи гоже з позиції Аполлона говорити про Діоніса? Адже філософія – аполлонічна практика, і навіть сам процес писання – річ структурна. Як же з позиції розуму передати «шаленство»?».
«Найперше, що треба зауважити, – «Корабель шаленців» не є науковим текстом, – розповів Тарас Лютий. – На книзі написано, що це «літературно-художнє видання», і я цілком задоволений таким формулюванням. Бо книжка ця розрахована на «легке читання», коли ти сідаєш на уявний корабель і віддаєшся хвилям роздумів. Час від часу, можливо, зазнаючи морської хвороби (сміється – авт.). А щодо теми структури і деструкції, то варто згадати Шекспіра, який, як і я, полюбляв тему шаленства й говорив, що навіть у безумства є свій порядок. Власне, моїм завданням було вловити цей порядок. А якщо вже говорити про зв’язку Аполлона (раціо) і Діоніса (шаленство), на протистоянні яких базується грецька культурна традиція, то той же Ніцше описував певну ілюзорність, сонливсть Аполлона (власне він також є Богом сновидінь й покровителем муз). Отже, Аполлон не є чистим раціо у значенні рафінованої раціональності. У книзі я намагався витримати аполлонічне і діонісійське начала в балансі: говорити про явище шаленства дискутивною мовою».
До теми. Купити книгу «Корабель шаленців»
«Окрім філософії, у книзі є ще дві важливі лінії: шаленство у мистецтві і шаленство у релігії. Наведені приклади з живопису, літератури, – продовжив автор. – А, власне, розпочинається книга з того, як розвивалася тема шаленства у міфології. Особливо розгорнута у «Кораблі шаленців» лінія релігії: виринають сюжети з юродивими, адептами дзену, певні містичні сюжети... Проте, як я вже сказав, зосереджений я на позитивних прикладах. У всьому цьому яловому ґрунті божевілля намагаюся віднайти паростки креативного шаленства».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно