0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Новина

по:
В період з:
«Система цінностей – картковий будинок: коли немає однієї – увесь будинок рушиться»
Протягом 2016 року 12 успішних жінок разом з письменницею Мар'яною Савкою  творили потужний мотиваційний дискурс про цінності, що допомагають рухатись вперед й досягати мети. Цей проект вилився у книгу – «12 неймовірних жінок про цінності, які творять людину». І під час презентації видання у рамках 24-го Форуму видавців його учасниці знову вийшли на сцену з короткими розповідями про головне у житті кожної з них та те, що вважають найціннішим рушієм у побудові гідного суспільства. Зібравшись під дахом «Львівської копальні кави», неймовірні жінки – Мар`яна Савка, Лариса Денисенко, Зоя Казанжи, Соломія Чубай, Ольга Герасим'юк, Ірина Снітинська, Олександра Бакланова – говорили про справедливість, любов, милосердя, рівність, незалежність, толерантність – усе, що повинно наповняти кожного з нас. Читаймо кілька мотиваційних тез, що прозвучали під час зустрічі.
 
Ольга Герасим’юк: «Ми маємо усі нерівні стартові позиції (хтось багатий, а хтось бідний; у когось талант до математики, у когось – до співів), різні уявлення про щастя, різні уявлення про можливості. Що з цим всім робити? Примус до рівності дорівнює злочину, як на мене. Не можна змушувати людей бути такими як всі – однаково рівними. Бо всі ми, борючись за таку рівність, живемо із комплексами, які поборюємо все життя. Це поняття трактують надто широко, але сфера його дії надто вузька. Рівність – якась ефемерна субстанція, якої не існує, але до якої ми повинні прагнути. Рівність змушує нас до пошуків, стимулює ставитися до інших як до себе самого і робити власний вибір, навіть якщо це вибір бути нерівним».
 
 
Зоя Казанжи: «Говорячи про особисту незалежність, я загадую про асертивність – кожна людина сама приймає рішення і несе за нього відповідальність. Бути незалежним – це бути самим собою. Так, дуже тяжко чути, прислухатися до себе і жити в гармонії та ладу з самою собою. Але ми не можемо бути щасливими, якщо самі не зробимо себе щасливими». 
 
Ірина Снітинська: «Ми живемо дуже стрімко, стихійно. Але якщо зупинитися й роздивитися навколо, можна помітити, як листок росте і за якийсь час кружляє в останньому танці, зрозуміти, що діти у сні посміхаються тощо. Зупиніться і подумайте, чи кожну мить свого життя ви проживаєте, чи стрімко пролітаєте крізь вічність? Озирніться навколо на саме життя». 
 
Лариса Денисенко: «Справедливість взагалі дуже важко відчути. Це категорія розпливчаста. Кожна людина розуміє її по-своєму, але навіть 4-рчна дитина усвідомлює, що з нею чинять несправедливо. І вона плаче, влаштовує істерику, кричить, б’ється. Суспільство теж реагує на несправедливість.  Воно може вирішувати це на законному рівні, а може просто почати злитися, винити й бити інших. І все це породжує несправедливість і ще одну несправедливість... Ідеальної справедливості не існує, але ми можемо виходити з власних рефлексій і потроху робити свої маленькі справедливості. Згуртувавшись, легше бути творити цю велику справедливість. А без справедливості не буває милосердя, незалежності, рівності. Система цінностей як картковий будинок: коли немає однієї – увесь будинок рушиться. І наше завдання підтримувати своїми маленькими справедливостями усю цю систему цінностей».
 
 
Олександра Бакланова: «Коли Мяр`яна поставила мені питання, про яку цінність я хотіла б поговорити, я зрозуміла, що про свободу, але таку глобальну, в суспільному вимірі. На той момент мені важливо було говорити про зв’язку свобода-відповідальність. Для мене ця пара стала одним із основних тем для подальшого обдумування. Бо коли нас запитують чи ми хочемо свободи, ми кажемо «Так, однозначно». Але врешті розуміємо, що реально свободи ми можемо мати рівно стільки, скільки можемо взяти на себе відповідальності».  
 
Соломія Чубай: «У кожному з нас є маленька дитина, яка є недолюбленою, недослуханою, ображеною, зраненою. І чомусь нас хвилює те, що скажуть інші, а не те, що відчуває ця дитина. Вона натомість постійно отримує ляпаси. Треба любити себе, цінувати себе. Треба вміти любити і приймати людей такими, як вони є, і, головне, вміти й приймати себе таким як є. Щастя насправді існує, життя прекрасне. Толеруйте, цінуйте і будьте гідними!».
 
Мар`яна Савка: «Кожна з цих жінок чогось мене навчила. І про кожну з цих цінностей можна говорити безконечно і на таких зустрічах, і в середині себе. Хотілося б, щоби наші розмови не залишилися в стінах цього місця, а породили подальші роздуми в головах кожного, кого вони торкнулися». 
 
 
 
Вам може бути цікаво
(Не)ідеальні люди в ідеальному світі: рецензія на книгу Елізабет Ґілберт «Місто дівчат»
Ганна Лелів про віру в себе і «928 миль від дому»
Топ-5 книг від Наталі Іваничук
Одеська книгарня-кав`ярня Старого Лева не працюватиме 8-11 червня
Онлайн-презентація збірки Анни Малігон «Розарій»
Купуй книжки – отримуй каву у подарунок!
stary_lev Стежити
дописів читачів