Stary Lev Logo

Тиха книжка, або ж сайлентбук «Жовтий метелик» авторства Олександра Шатохіна – вже у книгарнях. Митець оповідає історію без слів, лише ілюстраціями. Щемкий і пронизливий сюжет, де мовою символів описується війна і те, що після неї, лишає по собі знання – хай що б трапилося, життя перемагає. Художник працював над книжкою у перші тижні повномасштабного вторгнення, акцентуючи на тому, щоб навіть у найтемніші періоди метелики світла зцілюють місця, де були вирви і втрати.

«Тихі книжки – це дуже переконлива і неймовірно вільна форма самовираження. Оповідь без слів має потужну силу і дає вдосталь простору для уяви, бо історію, що розповідається тільки ілюстраціями, можна розказати абсолютно по-різному багато разів. Гортаючи сайлентбук, ми відчуваємо себе оповідачами, казкарями, письменниками. Це класний формат для дітей, адже вони фантазують і розвивають мислення. Це класний формат для батьків, бо можуть вигадувати нові розвитки подій, керуючись одними і тими ж ілюстраціями», Олександр Шатохін розповідає в чому особливість сайлентбуків.

Романа Романишин та Андрій Лесів (творча студія «Аґрафка») додають: «Тиха книга "Жовтий метелик" побудована лише на мові символів, але попри відсутність слів вона зовсім не "тиха". Усе зайве тут вимкнено, колір зʼявляється лише наприкінці. Наскрізним елементом, що буквально «пронизує» усю книгу, є колючий дріт. Здавалося б, цей візуальний образ найбільше асоціюється з концтаборами Другої світової війни, проте зараз він знову, на превеликий жаль, актуальний. Знову ті самі дроти обплутують, ранять, душать, зубатими гостряками продираються крізь плоть до нашого внутрішнього світла. І Сашкові дуже гарно вдалося зобразити оце світло серед суцільної темряви страждань і жаху. Маленькі жовті метелики, як спалахи надії, освітлюють шлях. Їх ціла зграя, і всі вони діють як одна істота, збираються докупи і змінюють усе навколо. Авторові вдається постійно тримати читача-глядача в напрузі, згущуючи темряву, а тоді в момент найбільшого відчаю і зневіри несподівано впускати світло, повітря і колір».

Олександр продовжує: «Часто буває, що робиш малюнок і не усвідомлюєш його значення, поки не прийде відповідний час. Досить давно я намалював дівчинку, яка стоїть за колючим дротом і колючки закривають їй очі. Хотілося розвинути малюнок до певної історії. Оскільки я фанатію від тихих книжок, то одразу вирішив, що то буде саме книга без слів, та історія не складалась. В голові крутилось багато ідей: про обмеженість суспільства, про заборони, про свободу і самовираження. Виринали образи. Наприклад, велика істота з метеликів... Все було розмите і незрозуміле, мені довелося відкласти ідею. Потім почалось найстрашніше повномасштабна війна. Я виїхав із Сум в Полтаву до друзів, дружина з дитиною – за кордон. Треба було продовжувати робити ілюстрації, якось рефлексувати, давати вихід емоціям і думкам. У моменти, коли з одного боку надходять жахливі новин, а з іншого надихаючі і героїчні історії українців, які продовжують боротися і жити, в мене склалась історія про жовтого метелика, яка чекала свого часу. Саме тоді окреслилася основна сюжетна лініяжиття завжди переможе. Надія на майбутнє затьмарить всі жахи війни. І буде нова світла історія».

Олександр Шатохін — художник  із Сум, за освітою педагог. Ілюструвати навчився самотужки. Перший малюнок опублікований у журналі «Пізнайко». Співпрацював із видавництвами «Крокус», «Nebo BookLab Publishing», «Фонтан казок», «Маmino», «Видавництво Старого Лева». Автор книжок-картинок «Чи легко жити циклопам?», «Найщасливіше Левеня», сайлентбуку «Жовтий метелик». 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно