Довгоочікувана новинка від «Видавництва Старого Лева» вже у книгарнях. Це книжка одного з найцікавіших сучасних українських есеїстів Костянтина Москальця «Спорудження мосту». Тексти, зібрані під її обкладинкою, умовно можна поділити на декілька змістових час­тин: есеї медитативні, світоглядно-споглядальні; есеї про улюблених письменників, філософів чи святих, а також про письмо й літературу; есеї, присвячені світові цифрової і технічної реальності, якою цікавиться автор; есеї-оповіді із життя; і есеї, написані як рефлексії на події війни.

Спільним для текстів видання є вишуканий стиль, ерудованість, доб­ре почуття гумору і тонка емпатія — там, де вони доречні. У книжці є місце для смутку і радості, для сміху і роздумів про вічні речі, як-от любов і смерть, прощення та співчуття, молодість і старість тощо. Потреба рефлексувати про важливе і є в певному сенсі нашим щоденним спорудженням мосту, завдяки якому потрапляємо на береги, донедавна невідомі й недоступні для нас.

Про спорудження книги та її народження розповідає автор Костянтин Москалець:

«Ця книга есеїв писалася не як суцільний текст, а поступово складалася з окремих есеїв-цеглинок. Деякі з них було написано як колонки для інтернет-видань – «Еспресо», «Український тиждень», «Verbum» тощо – і потім розширено (або скорочено). Окремі поставали як самостійні тексти, рефлексії про поточні події, спогади, медитації… Незважаючи на таку спонтанність, я від початку уявляв приблизний план цієї книжки, її ключові теми, розташування і сюжети есеїв, які її наповнять, загальний каркас споруджуваного між мною і читачами мосту. 

Перші есеї цієї книжки було написано ще в 2019 році для католицького часопису «Verbum». Потім я поступово накопичував матеріал, структурував його і наприкінці 2021 року подав рукопис готової, як мені тоді здавалося, книжки до Видавництва Старого Лева. Договір щодо видання я отримав якраз на свій день народження, 23 лютого 2022 року, це був мені такий своєрідний подарунок. Я підписав договір, заклеїв бандероль і вирішив надіслати її наступного дня. Але наступного дня розпочалася повномасштабна війна – російські ракети вдарили по Києву, Харкову, Чернігову, Львову, ви пам’ятаєте... І пошта вже не працювала. І банки теж. І поїзди з Чернігівщини, де я тоді перебував, уже нікуди не ходили. Автомобільні шляхи були заміновані, та й без того добиратися ними було вельми ризиковано, бо повсюди по Чернігівщині моталися танкові колони, час від часу розстрілюючи місцевих мешканців, просто так, задля розваги або щоб нагнати жаху. Тож я застряг на три місяці у своєму рідному Бахмачі, і бандероль із договором лежала на книжковій шафі. Я так і не надіслав її, бо протягом тих перших місяців війни було написано й додано інші есеї, також змінилася назва книжки (первісна була «Колонада»), тож ми уклали з видавництвом інший договір аж через рік, коли всі трохи оговталися. Ми не знали, чи взагалі залишимося живими, тож було не до видавничих справ. Але я не шкодую, що утворилася така пауза. Моя книга стала різноманітнішою, я зміг висловити те, що роками залишалося притлумлене, до чого не доходили руки. Зокрема, про ненависть до наших споконвічних ворогів-росіян, які без жодних на те підстав довго називали себе "братським народом"».

Костянтин Москалець — поет, прозаїк, перекладач, літературний критик, музикант, нонкомформіст. Член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників. Народився біля Батурина на Чернігівщині в родині письменника Вілія Москальця. Закінчив середню школу № 4 в м. Бахмач (1980). Заочно закінчив Літературний інститут ім. М. Горького в Росії (поезія, семінар Едуарда Балашова, 1990). Один із засновників бахмацької літературної групи ДАК. Служив у війську (1981–1983), працював на радіозаводі в Чернігові, був учасником Львівського театру-студії «Не журись!», виступаючи як автор-виконавець власних пісень. Автор слів і музики відомої в Україні пісні «Вона» («Завтра прийде до кімнати…»). Член Національної спілки письменників України (1992) та Асоціації українських письменників (1997). На початку 90-х власноруч збудував Келію Чайної Троянди у с.Матіївці, що дала назву кільком збіркам автора. Мешкає у Києві.

У «Видавництві Старого Лева» вийшли такі книги автора: «Поезія Келії», «Зірка на ім’я Марія. Вибрана проза», «Стежачи за текстом. Вибрана критика та есеїстика», «Спорудження мосту».