Сона Ван: «Поезія та культура допоможе людям порозумітися, і тоді не буде війн»
На Книжковому Арсеналі відбулася презентація збірки віршів вірменської поетеси Сони Ван «Лібрето для пустелі», що вийшла у «Видавництві Старого Лева». Символічно, що презентація книжки відбулася 24 квітня, адже саме цей день – День пам’яті жертв геноциду вірменського народу, а збірка Сони Ван присвячена пам’яті загиблих. Окрім авторки, розмову про непросту поезію вели перекладач книги Анушаван Месропян, поетеса Маріанна Кіяновська, модерувала зустріч заступник головного редактора ВСЛ Катерина Міхаліцина.
Жертвами геноциду, влаштованого Османською імперією на початку минулого століття, стали півтора мільйона вірмен. Поетеса та перекладач Маріанна Кіяновська вважає, що між Вірменією та Україною можна знайти багато спільного. «Говорячи про Вірменію і Україну, ми можемо говорити про паралелі, - розповідала Маріанна. - Вірменія також має досвід радянської окупації, досвід репресій, але для мене вражаючим є те, що Вірменія оперує тими самими кодами культурної пам’яті, що й ми. Поезія Сони Ван оперує тими самими символічними структурами і читається як поезія українця або людини, абсолютно спорідненої по духу, по способу дивитися на світ і бачити світло».
Сона Ван розповіла, як народжувалися вірші, що увійшли до збірки, та як жилося з цими текстами.
«Назва «Лібрето для пустелі», як і поява збірки, пов’язана з особистою історією моєї тітки, у якої дата весілля співпала з датами трагічних подій. Її історія мене вразила, і коли я опинилася на місці подій у Західній Вірменії, то згадала її. Тітка моя дуже гарно співала, тож народилася саме така назва. Історія тітки у моїх думках перемішалися з пісками, які танцювали у тій пустелі, і вони створили образи привидів безневинно загиблих людей. Коли я писала, я хотіла вивільнитися від цих образів. Мені це вдалося, але відчуття лишилися, і вони, мабуть, будуть зі мною все життя».
У збірці Сони Ван розкрита тема війни та безневинних жертв, така болюча зараз для України, що робить її ще більш близькою українському читачеві. Маріанна Кіяновська відзначила, що тема війни у книжці Сони Ван вплетена у притчі.
«У хороших віршах завжди є велика складова невимовного, - вважає Маріанна. - Але що можна сказати про вірші Сони Ван? У них багато війни. Є така сумна істина, що всі війни схожі одна на одну. У кожній з них є жертви, кожна змінює пам'ять народу. Війна, прожита у цій книзі, є особливою у певному сенсі, бо вплетена у канву притчі».
Попри складні теми, що піднімаються у книжці, Сона Ван переконана, що покликання жінки – бути щасливою. Так само, як і покликання людини загалом. «Природне явище душі – коли вона щаслива. Коли людина зможе боротися за своє щастя, ми опинимося у зовсім іншому суспільстві. Великі керівники великих країн грають людьми, як іграшками. У цьому аспекті дуже важливо, щоб людина залишалася людиною і плекала своє щастя. Поезія та культура допоможе людям порозумітися, і тоді не буде війн. Поезія загострює почуття, щоб люди могли зрозуміти нарешті, де шукати те щастя. Нас плутає політика, і потрібно зосередитися на слові як засобі порятунку від негативу та неправильних асоціацій. Сьогодні людина має нагальну потребу переглянути свої цінності й звернути увагу на найголовніше. Потреба миру виходить з ненависті до війни, так само, як потреба щастя народжується з ненависті до смерті. І важливо зосереджуватися саме на щасті і прагненні миру».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно