"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Софія Андрухович: «Фільм не передасть те, що хотів показати Ішіґуро»
Неймовірно щемливу книгу Кадзуо Ішіґуро «Не відпускай мене», яка вийшла українською у ВСЛ, презентували у кав`ярні «Дзиґа» письменниця Софія Андрухович, яка працювала над перекладом видання, ілюстратори Назар Гайдучик та Оксана Йориш, які оформили книгу. Модерував розмову Вахтанґ Кебуладзе.
 
Софія Андрухович розповіла про те, як твір Кадзуо Ішіґуро з`явився українською. Перекладач зазначила, що розглядали відомий роман автора «Залишок дня», але врешті зупинились на «Не відпускай мене». «Мене завжди захоплювала манера Ішіґуро вибудовувати цілий світ з дрібних нюансів. Тобто речі, які дуже важко вербалізувати, він показує так, що читач їх відчуває. Ми з видавцями вирішили зупинитися на цій книзі, бо роман отримав більшу кількість відгуків серед читачів», - говорила Софія.
 
Вахтанґ Кебуладзе зізнався: те, що Ішіґуро пише від імені дівчинки/жінки, його вразило. «Тут для мене важливе перевтілення автора, бо він чоловік і пише від імені жінки, - зазначив модератор. – Я, як автор, пишу лише від імені чоловіка. Жіночий голос від чоловічої руки – це захоплює з перших сторінок». 
 
 
«Кадзуо вміє робити так, що ми потрапляємо у середину іншої людини, починаємо рефлексувати з нею, на своїй шкірі відчувати все, що з нею відбувається», - додала Софія Андрухович. Вона також розповіла, що їй подобалось перекладати книгу. «Мені це не було складно, навпаки, дуже комфортно і легко. Я відразу відчула близькість до героїні, хоча це людина зовсім іншої культури, це взагалі ситуація, якої не існує насправді. Але автор робить так, що читач абсолютно вірить в неї, він бачить стіни і тріщини на них, відчуває запах постелі, відчуває ці дитячі переживання героїв».
 
На думку Софії, цей роман читачі можуть сприймати по різному, але для неї він є повчальним і доводить, що як би погано не було – це не найгірше, що може статися. «Історія дає можливість порівняти своє життя з життями героїв. Коли здається, що ми ведемо якесь жахливе існування і все так несправедливо і тупо, то насправді персонажі роману «Не відпускай мене» ведуть життя значно  складніше і жахливіше. Але вони захоплюють тим, що вміють якимось чином приймати цю долю. Хтось може обурюватись, чому вони не протестують проти такого існування, а хтось може взяти з цього для себе  урок», - міркувала перекладачка. 
 
Учасники презентації окремо торкнулися і художнього оформлення книги. Розповіли про нього ілюстратори видання – Назар Гайдучик та Оксана Йориш. «Під час роботи над цією книгою ключовим елементом для нас був кінематограф, який відобразився і на дизайні видання. Ми би навіть називали це не ілюстраціями, а стоп-кадрами з кінострічки, яка виникла в нашій уяві після прочитання твору», - розповідав Назар.
 
 
Про те, чому книга набула вугільних обрисів, поділилася Оксана. «Починалося з того, що хотіли зробити книгу з фото у стилі подвійної експозиції. Але коли почали над цим працювати, нам  здалось таке втілення надто банальним. І в якийсь момент ми зрозуміли, що це буде вугілля, бо завдяки йому ілюстрації вдаються легкими і дуже емоційними водночас. А колір домашнього тепла і заходу сонця додає затишку, якого шукають герої книги». «Також ми намагались уникнути надмірної реалістичності, об`ємів, академічності, - додає Назар. - Навпаки, прагнули залишити  малюнки недосконалими, але  щирими і емоційними, як і сам роман».
 
«Ця книжка є витвором мистецтва, її приємно і гортати, і читати. Вона дуже органічна», - ділився враженнями про візуальне втілення роману Вахтанґ Кебуладзе.
 
Учасники презентації згадали про однойменну екранізацію роману 2010 року. За словами Софії Андрухович, роман і фільм – різні твори. «Я була розчарована фільмом, - зізнається перекладачка. – Фільм не передасть те, що хотів показати Ішіґуро. Роман є більш кінематографічним, ніж сама стрічка».
 
 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage