Швидкожер, повний гармидер і Зюзя: веселі дитячі книжки
Як приємно усвідомлювати, що на світі є книжки, котрі розважають! Немає нічого кращого, ніж весела книжка, над якою можна добряче пореготати. І як чудово, що таких книжок щороку з’являється усе більше й більше. І саме підбірку хихотливих книжок хочеться сьогодні запропонувати вашій увазі. Одні назви уже викликають усмішку від вуха до вуха, отже, вперед читати!
Слава Світова, Yakaboo
Сьюзан Креллер «Швидкожер. Монстр, який завжди спізнювався» (Віват, 2018, пер. Н. Феньова)
Моя внутрішня дитина стрибає від радощів, коли я беру до рук збірку веселих історій про кумедного монстра на ім’я Швидкожер. Так, так, моя донька також залюбки слухає про те, як монстр регулярно запізнюється, як він прибирає вдома й замість того, аби навести лад, встигає тричі втомитися, двічі подрімати й насамкінець збудувати у себе посеред кімнати найсправжнісіньку печеру із гори усіляких речей. Як Швидкожер буркотить через ясний та гожий весняний день, чи випікає вдома піцу з камінням, або ж глядить дітей вчителя гри на трикутнику, чи намагається вивести зі свого вуха вушного хробака, який засів там і мугикає одну-єдину мелодію на повторі. Ця книжка — найсправжнісінький скарб! Вона про те, що жоден із нас не є ідеальним, але саме неідеальність і робить всіх нас такими унікальним, не схожими на усіх інших. І також книжка про те, що повчальні історії у жодному разі не мають бути довгими і занудними. Й саме такими НЕ є оповідки про Швидкожера, бо вони ємкі, реготливі, динамічні та яскраві. Книжку можна читати хоч з початку, а хоч із кінця або середини. І як нею не крути, а вона усе одно сподобається!
Сергій Куцан «Зюзя» (Фонтан казок, 2018)
Ще одним фаворитом на нашій із донькою книжковій полиці є «Зюзя». Невеличка, компактна книжечка розповідає нам про генетично модифікованого пацючка, якого виростили у секретній лабораторії. Якщо ти великий, чорний пацюк, шансів на те, що тебе полюблять, дуже мало. Але! Коли ти пацюк, який вміє співати, твої шанси різко зростають. Читати «Зюзю» одне задоволення, утім, мені доводилося робити невеликі вимушені перерви, і доки я трусилася від сміху, втирала сльози, аплодувала авторові, хихотіла й трималася за живота, моя донька уважно й терпляче спостерігала за моїми метаморфозами, смикала мене за рукава й просила: «Мам, ну що смішного, читай уже далі!». Рекомендую книжку для сімейного читання, бо сміх — то життя. А «Зюзя» подарує багато пригод і приводів посміятися.
Дрю Дейволт «День, коли олівці втекли» (КМ-Букс, 2016, пер. Ірина Ємельянова)
А коли ви, власне, востаннє бачили свої кольорові олівці? Ви впевнені, що вони від вас не втекли? Коробка не порожня? Ви можете покласти руку на серце й чесно зізнатися, що турбувалися про них? Ні? То й не дивно! Один на сонці розплавився, інший зламався навпіл, коли на нього сів великий тато, ще третій закотився під ліжко й вкрився павутиною. От хіба ж так можна? Так і з Дунканом трапилося. Він геть занехаяв свої олівці, а тому вони чкурнули від нього геть, а натомість кожен написав йому гнівного й сповненого претензій листа. І читати ці кольорові, ілюстровані листи задоволення! Ну а висновок один — тримати свої олівці (і не тільки!) в повному порядку. Бо всі ми любимо коли про нас піклуються, коли нас люблять. Між іншим, якщо сподобається «День, коли олівці утекли», можна продовжити собі книжкове задоволення і придбати також для домашньої бібліотеки «День, коли олівці повернулися додому»
Суза Кольб «Вітер у гривці» (Школа, 2018)
Їх є кілька. Кекс часто пукає, у Шоко в голові купа неймовірних ідей, а Тоні розмовляє такою кумедною тарабарщиною, що аж смішки беруть! Також є Оле, Графиня, Синюха й Жовтуха, Амалія і опівнічний привид. Усі ці персонажі живуть на фермі, всі вони коники-поники, а також котики, песики, курочки. Опікується ними дівчинка Лотта, котра нещодавно переїхала із мамою та усією їхньою живністю на ферму. Ну як тут з таким набором персонажів та й без пригод? Шедевральний переклад українською, дотепні жарти, колоритні персонажі й карколомні пригоди, все це є у цій книжці. Наш фаворит після котів-вояків. Рекомендація: перед тим як читати книжку, сходіть із дітьми на ферму або відвідайте конюшню! Оксамитові носи лошат, довга жорстка гривка, грайливі поні, усіх їх можна побачити на власні очі, помацати, погладити, проїхатися верхи, а тоді ще й книжку на закуску прочитати. Або можна навпаки: спершу прочитати веселі історії про коників, нареготатися з їхніх пригод, а тоді подивитися на них вживу. І так, і так працює чудовезно.
Галина Вдовиченко «Ліга непарних шкарпеток» (Видавництво Старого Лева, 2019)
Шкарпетчані браття та сестри, а саме: шкарпи, шкарпетони, шкарпані та шкарпуки зібралися на нараду, бо нема вже більше ради. Розпарованим шкарпеткам не життя, а пекло. Господарі цураються, різні за кольором та фасоном шкарпетки не обирають, а що ж його робити, якщо за дивними законами Всесвіту одна шкарпетка завше мусить кудись запропасти, завше мусить кудись заподітися. І от господиня вирішує усі розпаровані шкарпетки викинути геть на смітник. Саме тому шкарпетки вирішують об’єднатися і заснувати Лігу непарних шкарпеток, аби відстоювати свої права. Бо як образливо, коли тебе проковтує ненажерний пилосмок, і як принизливо, коли просто під «Вальс квітів» Чайковського тебе беруть і по вінця напихають цибулею й вішають, мов якийсь лантух, на стіні. Що ж трапиться з усіма чудернацькими шкарпетками далі? Дотепна і сміхотлива книжка вам розкаже про всіх-всіх.
Віталій Кириченко «Багато веселих історій» (Час майстрів, 2017)
Що робити, коли посеред дня раптом на дитину нападає страшна упертість? Чи добре, а чи погано відрізнятися від усіх інших, коли у тебе вимащений зеленкою ніс і всі з тебе сміються, а кількома днями тому ти сам пофарбував чужу білу кицю в зелений колір, назвавши її Зеленкою? Як приборкати неслухняне тісто, яке так і норовить втекти із бабусиної миски, а потім, зрештою, ще й приклеює дитину до себе? Чи дають оси мед? Чи можна отримати листи із орбіти? У цій книжці направду багато, багато веселих історій! Читати з дитиною, закутавшись у затишний коцик, підперши котика замість подушки під бік — саме те, що треба восени. Найцікавіше те, що ця книжка ідеально підходить для «чому»-формату розмови з дитиною. Тільки от спробуйте чомучкати ви, а дитина нехай шукає відповіді. Буде весело!
Джеремі Стронґ «Гармидер у школі» (Видавництво Старого Лева, 2007, пер. Андрій Поритко)
Це фантастика якась, а не книжка! Такої комедії ви ще не читали! Знаєте, як звати нову вчительку? Міс Гармидер! І саме вона приходить, аби врятувати школу, з якої повтікали усі путні вчителі, а одна у телефонній розмові із секретаркою директора так і вибухнула гнівно: «Скажіть містеру Шрапнелю, хай кинеться з моста у воду, — сказала вона місіс Штурх. — Я більше ніколи не працюватиму з цим старим самодуром!» І що в таких випадках роблять? Вдаються до плану Б: беруть того, хто з першого разу погоджується. Міс Гардмидер погодилася, у її резюме було написано, що вона може навчити будь-кого й будь-чому. А знаєте, за кермом якого автомобіля приїхала до школи чарівна Міс Гармидер? Нізащо не вгадаєте! Швидка допомога із сиреною та мигалками, ось яка у неї автівка! Тут не те що рота не роззявиш, тут впадеш без пам’яті! Пригоди неймовірної вчительки та її учнів, а також буркотливого і занудного директора, пана Шрапнеля змусять вас реготати голосно. Не дарма ж ця книжка вийшла у серії «Читання для реготання».
Меґан МакДоналд «Джуді Муді» (Видавництво Старого Лева)
Про Джуді Муді можна читати вічно! Й для цього є аж цілих десять пречудових книжок, які гарантовано розважать вас із дитиною у будь-який час. А дівчинка ця далеко непроста! Вона бере участь у конкурсі дизайну лейкопластирів, які полюбляє колекціонувати. За домашнього улюбленця у неї вдома живе мухоловка, рослинка, яку Джуді часом, годує мухами, а часом, сирим фаршем! Часом, Джуді геть нудить від дощу. А часом не нудить. Але загалом настрій Джуді змінюється катастрофічно, категорично, з позначки «плюс» на позначку «мінус», але з ким не буває? У книжці багато кумедних моментів та цікавих ідей. Як от, коли Джуді готували проєкт із самопрезентації до школи, з наліпками, фото, і цікавими підписами аж на цілому ватмані, моя семирічна донька й собі узялася ліпити такий проєкт. Тому так, дівчатка дівчаток надихають!
Мар'ян Орлонь «Детектив Носик і викрадачі» (Видавництво Старого Лева, 2017, пер. Наталя Малетич)
Пан Амвросій Носик — найсправжнісінький детектив, а його вірний пес Куба допомагає з усіма секретами й таємницями, викриттями, розкриттями і виведенням на чисту воду! Як вистежити невловимого кишенькового злодія на прізвисько Невловима Рука? Як упіймати його на гарячому? Динамічна, весела історія із розплутуваннями заплутаних клубків, викрадачами й перегонами, хитрістю й смекалкою, дотепністю неодмінно сподобається вам настільки, що ви перечитаєте усі три частини й заповзято кинетеся й собі у детективи, озброївшись лупою.
Сусанна Ісерн «Це ж не джунглі!» (Каламар, 2019, пер. Ярослава Стріха)
Маленька Пола не дуже любить прибирати за собою. На будь-які прохання мами вона має одну відповідь: «Ні!» Почисть зуби! Ні! Застели ліжко. Ні! Поскладай іграшки. Ні!! Що ж іще мамі робити? Не силами ж із Полою мірятися. Тож мама зітхає, мама зачиняє за собою двері й бажає донечці на добраніч. А на ранок наступного дня Пола знаходить у себе в ванній велетенського бегемота, який любесенько чухає собі спинку й дмухає на мильні бульбашки, й не звертає ніякісінької уваги на дівчинку! А далі — кухня. Купа єнотів, змій та інших вусатих і пернатих заполонили собою холодильник та й повиїдали геть усе. А в животику у Поли бурчить, і вся ця катавасія довкола їй геть уже не подобається! Чудова, чарівна книжка, гортаючи сторінки якої, кожна дитина може подеколи впізнати і себе. А чим все скінчиться? Книжка варта того, аби ви самі прочитали.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно