"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Що читати цього літа українською
Кристина Абрамовська, lady.tsn.ua
 
Рекомендує Ірина Славинська, куратор української програми Книжкового арсеналу.
 
Як легке чтиво для літа я би порадила усю "Теплу серію" видавництва "Брайт Букс". У цій серії вже десяток книжок, усі вони – це легке чтиво. Серія почалася книжками "Теплі історії до кави" і "Теплі історії до шоколаду" Надійки Гербіш. Це не найновіші книжки, їм вже понад два роки, але усі вони про любов, життя, дівчаток, домашній затишок та інше "мімімі".
 
Також у цьому жанрі чудово спрацювало "Видавництво Старого Лева", у якому вийшла книжка проекту The Ukrainians. Цей проект має на меті об'єднати позитивний досвід успішних українців, і ця серія із 20 інтерв'ю з дуже відомими та успішними українцями. Це щось таке на межі між розважальним читанням та бізнес-літературою. Серед людей, з якими говорять упордники – люди, у яких є власна справа, і це дуже цікаво... До речі, інтерв'ю в проекті було набагато більше, ніж увійшло у цю книжку.
 
Для тих, хто любить поезію, є просто неймовірне чтиво – свіжа поетична збірка культового українського поета Сергія Жадана, яка вийшла зовсім недавно у видавництві Meridian Czernowitz. Ця книжка, "Життя Марії" – збірка як власної поезії Сергія Жадана, так ї його перекладів. Воно не зовсім легке, але це чудова поезія, що підійде, на мою думку, як для тих, хто тільки починає бути читачем поезії, як і для тих, хто вже має своїх улюблених авторів, та знає, чого хоче.
 
Точно треба звернути увагу на книжку Ірен Роздобудько "Ґудзик-2". Книжку "Ґудзик" не треба представляти: це насправді культовий текст у сучасній українській літературі. І цього року Роздобудько написала продовження – "10 років потому". Дуже великі очікування від цієї книжки, тому що між першої книжкою і другою є також сценарій "Гудзика" – теж авторства Роздобудько. Вона велика майстриня літератури і велика майстриня літератури, яка виглядає як масове чтиво, але у неї є дуже багато філософських ідей і закодованих великих послань. І мені здається, це саме те, що може сподобатися до читання не тільки влітку, а й цілий рік.
 
У видавництві "Основи" вийшла неймовірна книжка для всіх, хто цікавиться мистецтвом. Вона присвячена українським шістдесятникам, насамперед художникам. Книга дуже візуальна та дуже красива – у ній зібрані не тільки есеї мистецтвознавців, які коментують цій спадок, а й свідчення родин митців, про яких йдеться, і сотні сторінок дуже добре надрукованих ілюстрацій. Це насправді видання, яке можна розтягнути на ціле літо: її можна і погортати на дозвіллі, і читати. На моїй пам'яті це перше ґрунтовне дослідження саме українських художників-шістдесятників. Ця справжня велика – страшне слово! – монографія, але мене вона здається просто обов'язковою серед новинок. Ця книга – результат декілька років дуже грунтовної роботи мистецтвознавок Єлизавети Герман і Ольги Балашової.
 
Ще книжка, яку не можна обійти увагою, – це новинка видавництва "А-ба-ба-га-ла-ма-га". Це видавництво дуже успішно видає книжки для дорослих. Цього року у "А-ба-ба-га-ла-ма-га" вийшла книжка "Поцілунок Елли Фітцджеральд". Це збірка есеїв і перекладів, мабуть, одного з найважливіших українських сучасних поетів, художника і автора п'єс Олега Лишеги. Він, на жаль, цієї зими пішов від нас, і це насправді дуже велика втрата для сучасної української літератури. І "Поцілунок Елли Фітцджеральд" – це його посмертне видання. У цієї книжки цікава доля, вона планувалась ще за його життя, вже була підписана угода, у видавництві добирали назву, планували, коли вона вийде, але не встигли видати за життя Лишеги. "Поцілунок Елли Фітцджеральд" – дуже добре читання. Там багато текстів, наповнених особливим, таким "лишегівським" настроєм, багато природи та самоспоглядання.
 
У "Видавництві Старого Лева" вийшла прекрасна перекладна книжка "Як говорити з дітьми про мистецтво". Її написала французька мистецтвознавиця Франсуаза Барб-Галль. Це досвідчена фахівчиня, викладачка школи мистецтв Лувру. Назва віддзеркалює, про що ця книжка – грубо кажучи, це збірка відповідей на поширені запитання, які можна почути від дітей під час відвідування музею. Наприклад, чому Мона Ліза усміхається, або, дивлячись на картину Поллока з кляксами, чому це вважається мистецтвом. І вона дає поради для батьків дуже доступною мовою. Але ця книжка буде цікавою також для тих, хто сам тільки починає цікавитись мистецтвом. Тому її, напевне, можна сприймати і як книжку для самоосвіти, і як книжку для батьків, які ходять з дітьми не тільки дивитись телевізор, а й у галереї мистецтв чи в музеї. Крім того, вона вийшла в дуже доброму перекладі Софії Рябчук. І нещодавно ця книжка отримала спеціальну відзнаку премії "Сковорода", яку щороку вручає посольство Франції в Україні.
 
У видавництві "Комора" вийшов роман "Сатурн", який написав польський автор Яцек Денель. Це роман про Франциско Гойю. Як усі подібні тексти, там дуже багато фактажу, але є й місце для такої своєрідної мистецької вигадки. У нас в літературі подібних експериментів ще не було, і можливо, цей переклад дасть поштовх для подібних пошуків. Яцек Денель – дуже відомий польській автор, він має особливий стиль та харизму.
 
Також не можна оминути увагою вихід у видавництві "Наш Формат" українського перекладу першої частини трилогії "Атлант розправив плечі" (автор – Айн Ренд). Це культова, усім відома книжка, яку також не варто представляти. Це не найлегше чтиво, але це настільки обов'язковий пункт у списку літератури сучасної людини. "Наш Формат" обіцяє закінчити трилогію до кінця року, тому можна починати літо з першої частини, а потім дочекатися на наступні частини.
 
Книжка "Прозорі жінки", яка вийшла у видавництві "Букрек", написана київською письменницею Людмилою Таран. Ця авторка дуже важлива для української літератури ще з 90-х. Вона працює насамперед із темою жіночого життя, жіночої чуттєвої розкутості, взаємин із патріархальним світом. Ці тексти однозначно варто прочитати, щоб потім подумати над цим всім… Та й ця авторка не так часто видає нові книжки.
 
У Лариси Денисенко варто звернути увагу на найсвіжішу книжку, яка називається "Нова стара баба". Вона об'єднує два тексти. Один зовсім новий, який дав назву цій книжці. Він написаний з перспективі погляду на життя двох старших жінок, яким вже добряче за пенсійний вік, в яких уже є діти, онуки, три покоління родини. Обидві центральні героїні дуже характерні: вони мають діаметрально протилежні характери. Лариса Денисенко, авторка, в якої дуже уважне вухо, тож вона добре чує те, як вони говорять. В повісті багато діалогів, смішних, які просто можна розібрати на цитати, а якісь епізоди повторювати як анекдоти. Другий текст з цієї книги – це "Забавки із плоті і крові", одна з перших книжок Лариси Денисенко. Лариса Денисенко традиційно дуже чутливо підходить до всього, про що вона говорить, а з іншого боку – вона постійно жартує. Мені здається, цінність цієї книжки, крім того, що ще круті тексти – подивитися на спектр того, що може відбутися з авторським стилем за десять років. Грубо кажучи, від першої книжки до найсвіжішої – це створює цікаву перспективу.
 
У Юрія Андруховича вийшла навесні книжка "Тут похований Фантомас". Це не художня література, а збірка колонок, які були опубліковані на сайті ТСН. Але у цій книжці вони зібрані не всі – автор відібрав їх та розташував певним чином. Збірку цікаво читати як своєрідну ментальну мандрівку в минуле та порівнювати оцінку письменника з власними поглядами. Мені здається, ця книжка має дуже цінну рису – насправді прозорий стиль, це книга, яку легко і добре читати. З іншого боку, там є дуже багато харчів для роздумів.
 
Один із найвідоміших українських істориків і мислителів Ярослав Грицак випустив книжку "Куди рухається світ", у якій дуже добре відрефлексовує те, що відбувається навколо. Він не мислить категоріями одного дня, а апелює до цілих десятиліть і століть. 
 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage