Серйозне чтиво: 5 нон-фікшн книжок зими
Література нон-фікшн завжди намагалася відверто розповісти про найголовніше в житті чудових і не дуже людей. Її автори препарують колективну пам'ять, вивчають травматичне минуле і намагаються проникнути в таємниці творчості.
Forbes вибрав п'ять найцікавіших нехудожніх книжкових новинок зими.
«Московська екскурсія», Памела ТреверсПодорож авторки «Мері Поппінс» у Країну Рад 1932 року була зовсім не схожа на візити відоміших літераторів того часу. На відміну від Ромена Роллана, Анрі Барбюса та Бернарда Шоу, які залишили палкі мемуари про своє перебування в Радянській Росії, Памела Треверс не побачила потьомкінських сіл, які постали перед високими представниками західної культури.
Британська письменниця порівнює свою поїздку до Росії з експедицією в Австралію в часи капітана Кука. Партійна література скидається їй на гру на тамтамах, а люди навколо, ледь помітні в сірому північному світлі, здаються прибульцями з іншої планети. Своєю щирою тугою від побаченого книжка радше нагадує теж вельми безрадісний «Московський щоденник» Вальтера Беньяміна.
«Гітлер за Шпеєром», Еліас КанеттіНа думку автора книжки, відомого австрійського мислителя, у своєму придворному архітекторові Альберті Шпеєрі Гітлер бачив себе в молодості: ті ж прагнення до влади, манія величі та незадоволене самолюбство.
Ця суміш ледь не породила таких монументальних монстрів, як 290-метрова Купол-гора і 120-метрова тріумфальна арка, ескіз якої Шпеєр подарував улюбленому фюрерові до п'ятдесятиріччя. Перевага архітектурного генія мала замінити військові перемоги, але Німеччина, як відомо, вибрала іншу тактику боротьби зі світовою культурою. Розбираючи «Спогади» Шпеєра, автор щоразу жахається творенням і руйнуванням, які існували і діяли в Гітлері з однаковим напором.
«Нове невдоволення меморіальною культурою», Айледа АссманТоталітарна травма, статус жертви, почуття провини і моральний занепад – ось ті компоненти боротьби за минуле, якими «незадоволена» авторка цієї книжки і які, на її думку, гальмують рух до майбутнього.
Меморіальною пам'яттю торгують, індустрія геноциду і Голокосту набирає обертів на ринку політичних і економічних послуг, і в перспективі історична епоха живих свідків невдовзі закінчиться. Але чи наблизяться до природного кінця і спогади про цю історичну епоху? Чи перетворяться Друга світова війна і Голокост лише в розділи підручника історії?
«Що таке українська література?», Леонід Ушкалов
Таким міг би стати підручник з літератури – веселим і зухвалим. Власне, «Уроками літератури» називалася рубрика Леоніда Ушкалова, яку він цілий рік вів в «Україні Молодій» і випуски якої лягли в основу книжки.
Знайомі зі школи класики стають у ній героями хай і не вигаданих, але вже точно добре забутих історій. Особливості національного сміху, література і футбол, улюблені їжа та напої українських поетів – ось напрямки, які вибрав автор книжки, щоб розповісти про такий нудний, як багатьом здається, предмет, як українська класика.
«Таємний легіон Української революції», Олександр СкрипникУникаючи літературних штампів, автор цієї незвичайної книжки про українські спецслужби 1917–1921 років та подальшу їхню роботу в еміграції в Європі виводить «бійців невидимого фронту» з тіні історичних інсинуацій.
Особливо не героїзуючи минуле в дусі вестерну, він лише намагається зрозуміти психологію тих, хто боровся за свободу України специфічними методами. Документальні портрети агентів, шпигунів і диверсантів на службі національних інтересів вийшли достовірними завдяки розсекреченню архівів відповідних органів і служб.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно